Батьки хотіли навести порчу на хлопця, а померла власна донька

Ко пуд кого ямку копле, сам до неї лопне

Цей випадок трапився в Перечинському районі у 60-х роках. Тоді ще в селах багато хто жив думкою, що вибирати дітям партнерів повинні батьки. Звісно, як дівчатам, так і хлопцям це не завжди подобалося, кров грала у венах і молодь закохувалася зовсім не в тих, хто був до душі матерям. Саме жінки найчастіше руйнували долі власних дітей, хоча хто як не вони повинні були розуміти, як то жити і лягати в ліжко щоночі з нелюбим чоловіком, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Тим не менше, традиція передавалася із покоління в покоління і протистояти натиску дорослих наважувалися далеко не всі.

Так трапилося і в родині Марії Ковач.

Мала вона доньку на видання. Дівчина була гарною, працьовитою, що в селі дуже цінувалося. Але головне – родина була заможною і Оксана була єдиною дитиною. Чоловік Марії займав партійну посаду. А сама жінка ніде не працювала, і хоч радянська влада всіляко заперечувала як релігію, так і магію, Марія часто ходила до ворожок гадати. Дуже вже їй хотілося знати, що чекає на неї та її рідних у майбутньому. І якось одна босорканя нагадала їй велику трагедію через кохання дочки. Спочатку жінка не повірила, а далі почала контролювати кожен крок Оксани.

Коли вона вчилась в університеті в Ужгороді, нерідко їздила до неї без попередження. Звісно, дівчині це не подобалося, але вдіяти вона нічого не могла.

Разом із нею вчився хлопець із сусіднього села Дмитро. Обоє на медичному. Між ними ще на першому курсі спалахнуло пристрасне кохання, однак два роки пара ховалася. Але врешті-решт мати довідалася, що в Оксани хтось є і влаштувала їй великий скандал. Як вона лише не називала хлопця… і ковдошом, і голодригошом, і бітангом.

Хоча Дмитро був дуже хорошою людиною, щоправда з багатодітної сім’ї.

Сама ж Марія пригледіла для доньки сина голови колгоспу. Микола був пихатим і грубим парубком. Оксану він дратував, тож про любов і мови не могло бути.

До яких лише хитрощів не вдавалася мати, аби звести цю пару, та їй ніяк не вдавалося. Сам Микола був не проти, а от Оксана як тільки його бачила, ніби у повітрі розчинялася. Навіть розмовляти з ним не мала бажання. Просто йшла з дому – хоч куди.

І ось на четвертому курсі дівчина заявила, що виходить заміж, бо дуже кохає Дмитра і свого подальшого життя без нього не уявляє.

Вдома був не просто скандал, а революція. Батько в життя доньки не втручався і навіть пробував за неї заступитися, але Марія була непохитною, як стіна. Вона навідалася до Федора, батька Миколи і наказала негайно присилати сватачів, бо її дитина зовсім з розуму зійшла і надумала привести в хату безрідного бідняка.

Домовилися, що після Різдва Микола прийде Оксану сватати.

Однак Марія знала, що добром це не кінчиться, коли дочка дізнається. Тож вирішила діяти за допомогою підступу. Вона пішла до ворожки і попросила її зробити щось таке, аби зжити зі світу Дмитра. Босорканя довго не хотіла, казала, що це дуже небезпечно і може закінчитися трагедією для неї ж самої. Проте Марія не хотіла відступати. Вона ладна була заплатити за послугу будь-які гроші, а вони в неї дійсно були. Тож врешті-решт старенька відьма погодилась. Щось вона начаклувала і дала клієнтці банку з водою. Сказала вилити на перехресті там, де ходить Дмитро, щоб він у це наступив, або під його поріг. Мала ще й спеціальне замовляння прочитати і ні з ким дорогою ні туди, ні назад не розмовляти.

Марія все зробила, як звеліла босорканя, але не знала вона тоді, що робить лихо для своєї ж дитини.

Так сталося, що додому з Ужгорода на ті вихідні Дмитро поїхав не сам. Він пприв із собою Оксану, щоб познайомити її з батьками і в той злив наступив не хлопець, а саме дівчина.

Знайомство закінчилося добре, батьки одразу полюбили Оксану і раділи, що матимуть хорошу невістку. Вихідні пара провела просто чудово і в понеділок вранці поверталася на навчання до обласного центру.

Та автобус, яким вони їхали потрапив у аварію і перекинувся. Пасажири, в тому числі Дмитро, були травмовані, а Оксана, єдина з усіх – загинула.

Тільки тоді пригадала Марія слова гадалки, сказані колись давно і зрозуміла, що все, що трапилося, відбулося саме через неї.

Не дарма кажуть: «Ко пуд кого ямку копле, сам до неї лопне». Так трапилось і в цьому випадку. Від горя Марія мало не збожеволіла. Вона до кінця днів бігала в монастирі відмолювати свій страшний гріх та просити вибачення у мертвої дочки.

А Дмитро так ніколи й не одружився. Після закінчення університету він поїхав до Києва, став відомим лікарем і повністю присвятив своє життя роботі.

Марія КОВАЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net