Іван Петрович потрапив у реанімацію надвечір. Цей був ще й сусід нашої медсестри, яка працювала в хірургії. У чоловіка був гострий апендицит, то ж його одразу перевели в хірургію й прооперували.
Зазвичай лікарі, та навіть хворі в палаті, не дуже прислухаються до того, що верзе людина під дією наркозу. Хіба що потім – в ординаторській посміються з того всього. Але Лідка – хитра істота. Вона, як ніхто інший, могла відрізнити, що в мареннях хворого – правда, а що – брехня.
І коли Іван Петрович став розповідати про якісь великі гроші в нього в матраці, вона почала дослухатися. Знала, що чоловік ніколи не дозволяв собі зайвого. Ні випити, ні добре попоїсти, ні купити щось до хати. Єдиний його син загинув у Афгані. А дружина померла двадцять два роки тому. То чому б і не могло такому бути, що він призбирав чимало грошенят?
Лідка, ніби нічого не сталося, приходила до діда далі. Він просто у дівчину закохався по вуха, тільки боявся в цьому зізнатися. Милий голосок Ліди заспокоював його. І він вже навіть забув про ту прикрість.
Але тут заявилися далекі родичі. І почалася справжня гроза. Ліда перетягувала діда на свій бік, а родичі – на свій. І тут вирішила Ліда витягти козирну карту – одружитися з дідом. Адже пропадала 3-кімнатна квартира. Дід теж вибрав шлюб з молодою дружиною.
Та не дуже вдалим був той його крок. На радощах дідусь і справді схопив інфаркт. З тої халепи він так і не виплутався. Але перед самою його смертю дівчина не витримала і зізналася, що це вона поцупила гроші. І навіть розплакалася – просто й сама звикла вже до цієї доброї людини.
Але Іван Петрович одразу простив свою крадійку. Щоправда, натішитися подружнім життям так і не встиг. Через тиждень у лікарні його не стало.
Ольга БАЧА, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net