Як закарпатська баба Анця Москальові Юльину косу рішила подарити

Почула баба Анця, що Москаль очолив штаб Порошенка «Солідарність» і на пост президента балотуватися не буде. Сумно стало старій, адже так сподівалася, що голосувати на виборах буде за нього. Та вона б і не знала про це, але син у газеті «Неділя Закарпатські новини» вичитав і про все їй розповів. От і жура взяла стару – за кого віддати свій чесний голос, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Погодувала вона корову, подоїла, сіла і думає прямо у хліві.

«Зашто ото муй любимий Москаль так пудманув мої надії. Я ся так надіяла, што свуй челядник державов правити буде. Як-не-як із Закарпаттьом пов’язаний не був ще ні один президент. А туй така можливість у нас була. А ун… сятивбися… Так ня пудв’юг. А чого ото ун штаб Порошенка очолив, коли раньше з Юльков у однуй команді був. А… Юлка! Може за неї голосовати? Жона всьо-таки… ко як не ми одна одну пуддержовати будеме. Може за неї проголосувати? Москаль ї зрадив… та хоть я пуддержу! Виділам у телевізорі, як ї на з’їзді у кандидати висували. Усьо ото проходило пуд звуки молитв і обіцянок. На великуй стіні Палацу спорту, де збиралися її люди завісили великий портрет Тото Котуньйо. Я думала, што ун співати буде. Айбо нєт. Прийшов Філарет і затяг другий знакомий каждому з нас  хіт – «Отче наш». Там цілоє шоу устроїли. Много їх виступало. Була й гостина велика. А дале уйшла Юлка… Змінила імідж. Причоску си нову учинила. Косу розплела. Сяк мало на закарпатську босорканю похожа з розпущеним вольосьом, но айбо ото не біда, сяк ми по духови ще май близька», – баба так поринула в думки, що навіть не чула, як її дідо кликав.

Раз лише увірвався старий до неї і перервав усі солодкі роздуми.

«Анцьо! Пропалабись! Усяди м тя зглядав. Ти туй што коло маржини спати лягла?», – почав висувати претензії.

«Што хочеш, не видиш, я занята!» – різко відрізала баба Анця.

« Пак кулько мож ся цьицьками корови любовати. Іди ми пінзію убери, бо я не знаю ся банкоматом пользовати. Увичирі ми Цильо має на біціглі запчасті принести, гроші ми треба, оби ся розраховати з ним».

«Пак у нас пінзії такі, што лиш запчасті з них лем і мож куповати. Даже на цілий біціглі мало, не то што на машину. Зараз ти уберу. Не бурчи вічно! А є така поговорка, што на пінзії ся успиш. Не правда! Ото нагла брехня! Треба всьо равно вставати у 7 рана, возитися на маршрутках, думати, як гроші заробити… І челядникові зовсім не до сну. А Юля, кстаті, обіцяла пінзії пудняти», – знову вже вголос почала розмірковувати стара.

«Та ти ся твориш на то, ко што обіцяє! – засміявся дід. – Янукович тоже кулько всього обіцяв. Де його покращення? Ющенко казав, што бадитити будут сидіти в тюрмах. А чи хоть одного посадив? Ляшко з вилами обіцяє вернути смертну казнь. Думаєш верне? А аж і верне, та кого буде казнити? Не думай, не своїх цімбору з Верховної Ради.  Юлка тепер обіцяє новий курс у кажду хижу. Так ся її програма називат. Лем не каже курс  чого… долара, євро, гривні, чи жизні»

«Нєт, діду! Она ціну на газ каже, што в три рази понизит, обіцяє ся із взятками бороти, кляне ся, што красти не буде! Треба до неї їхати ся знакомити!»

«Бабо! Ти вобще здуріла! – розсердився дід. – І што ти юй уповіш? Слава Ісусу Христу, Юлія Володимирівна! Я туй чула, што ви президентом хочетне стати. Што ми пообіцяєте, што ми поможете, што ми дасте, обим за вас голос уддала?»

«Тупийись, дуду, ги талпа уд чіжча! Я до неї нараз із прєдоженієм прийду! Я чуда, ож у Києві удкрили центр помощі кієвлянам. Так я предложу у нас укрити центр помощі заробітчанам. Я його й возглавлю. Буду юй казати, най нашуй челяді штось там і із столиці платять, хоть по 500 доллару за ото, што лишают родини та діти і на чужині так тяжко роблять. Она, знаю, согласится. І так усім тепер помагают. Яка разниця, куди гроші дівати. У Нижнюй Анші вобще мож удкрити паломницький центр. Кажут, што туризм розвивати треба. Треба там буксу покласти  та ко хоче попозератися на їхні хижі, най платит. У мене до неї много разних предлодженій. Я жона розумна, за словом у жеб, як і наш  Москаль, не лізу».

«А… Москаль. Може заодно зазвідеш уд Юлі де косу діла? Могла би Москальови подарити, – усміхнувся хитро старий. – Она би му голову замість шапки хоть гріла. Як-не-як разом у одному штабі політичну кар’єру строїли. Йому би її коса дуже пасовала. Ун би нараз як Кончіта Вурст, став світовов знаменитостьов. Даже Верка Сєрдючка отдихає.  І співати му не мусай. Ун так говорит, што любому співакови рот закриє.

«Буйся Бога, чоловіче! Што ти молотиш! – розсердилася баба Анця. – Москаль настоящий мужчина! Нашто йому косу!»

«Як нашто. Оби му волося голову крило».

«Я му шапку ліпше подарю. Не лепечи ги качка. Хоть би што. Оби лем штось казати»

«Нєт, бабо. Його би на всякі шоу приглашали. Ун би май великий рейтинг мав уд Зеленського! Матюки його катят! Людям ся такоє любит. А з Юлков они би ся дуже паровали!  Ун би матом усіх крив, а она хитро згладжувала. Могли би ся даже поженити. Юлі для рейтинга ото би може й полєзно було!  А аж дійсно до неї хочеш їхати, та не забудь ї зазвідати рецепт, як си поперек так скоро улічила, што за пару дню, кой Майдан був, із інвалідного візка встала. Я ся вже десять году лічу і з ботов хочу, урунатися м не годен. А она, як за змахом волшебної палички. Її замість Супрун треба було Міністром охорони здоров’я признатити. Она би народ улічила точно! Шкода, што Порошенко не додумався»

Не подобався старій тон діда. Він їй усі плани зіпсував. А старий продовжував:

«Ти все ще віриш тим політикам? Порошенко обіцяв за два тижні войну остановити. Кулько году пройшло, а там ся ще все стріляют. Порошенко на церкві і Томосі піарится. А в нашому селі московські попи ся так нікуди й не діли. Кстаті моя баба ся всю жизнь молила, свічки ставила, а толку не було ніякого. Лем у попа черево все росло, а она яка була бідна і хвора, таков і умерла у 52 годи. Народ і тепер  дурний, бідний та затурканий! А главноє – довірливий! Янукович казав, што доллар усе по 8 буде. А долар полетів гурі май скоро, чим ун у Рязань. Ляшко казав, што тих, ко буде красти і брехати, загризе. Штось іще нікого даже не покусав. Наш Тузік би ся ліпше боров із злодіями уд нього. Аж всьо-таки рішиш їхати в Київ, бери й його з собов.  І Юлю зазвідай, як она хоче ціну на газ знизити? Што, у трилітрові банки го закатувати буде і так роздавати людям, або нараз у Європу продавати?».

«Слухай, діду, ти нині не з тої ноги встав? Не порть ми настроєніє! Я й так не знаю ся рішити, за кого голосовати, а туй ще й ти із своїми претензіями прийшов. Тобі ніко не добрий. Та балотуйся сам товди.

«Знаєш бабо, мені ся вспомнив один анекдот. Якось у Юлі звідают:  «Зашто на мітингу коло Верховної Ради ви не дали виступити Тягнибоку?» А она утвічає: «А чого це якийсь Тягнибок буде виступати на моєму концерті?». Так і йсі вибори. Настоящий концерт. І артистами там є всі, не лиш она, а каждий кадидат. Просто один май ліпше  знає грати роль, другий май слабо. Біда тобі до того Києва. Рішиме ще за кого голосовати. Їдь ліпше у варош та зніми ми гроші з банкомата. Їх треба нині, а вибори аж у кунці марта».

І справді баба Анця заспокоїлась.

«Час іще є, – думає собі. – Ще когось із тульких кандидату точно уберу. Добре хоть убирати дійсно є з кого!»

zakarpatpost.net