Туристка розповіла про ніч кохання, загадкову криницю та зустріч із живою легендою на Закарпатті

Другий день нашого недавнього дводенного туру Закарпаттям розпочався із екскурсії в замок Паланок – величної фортеці, що височіє над містом Мукачеве. Він розташований на 68-метровій горі і займає площу майже в 14 тисяч квадратних метрів, пише visnik-press.

Криниця замку є найглибшою в Закарпатті

Фортеця поділена на три тераси трьох рівнів: Нижній, Середній і Верхній замки. Точна дата заснування замку невідома, але про нього згадується вже у документах, датованих XI ст. За всю історію існування він жодного разу не був підкорений у відкритій і чесній боротьбі. Ще коли замок був дерев’яний, у 1089 р., його впродовж 50 днів намагався захопити половецький хан Кутєшко, так і відступивши без усякої надії на успіх. У 1241 р. шістдесятитисячна орда хана Батия двічі чинила облогу та обидва рази не змогла підкорити його.

Із 1396 по 1414 року замок Паланок належав подільському князю Федору Коріятовичу. Саме він збільшив комплекс, перетворивши його на свою резиденцію. Князь значно збільшив розміри замку, надійно зміцнив.

Потім замок переходив до рук різних правителів протягом декількох століть, поки його не купив трансільванський князь Дьйордь I Ракоці. Він встановив право успадкування, після чого його династія правила замком понад сотню років.

Замок Паланок, як й інші, має власні легенди. Мені сподобалася про створення колодязя. На випадок тривалої облоги замку Федір Коріятович наказав видовбати у скелі під старою вежею колодязь, який забезпечував би захисників фортеці водою. Робітники працювали і вдень, і вночі кілька років, дорилися до глибини 85 метрів, а води в колодязі все не було. Тоді князь із відчаю пообіцяв мішок золота тому, хто нарешті знайде джерело. Щойно Коріятович це промовив, як перед ним з’явився чорт і запитав, чи справді він отримає винагороду за знайдену у скелі воду. Отримавши ствердну відповідь, чорт вскочив у колодязь і тут же вилетів назад. Вода з’явилася. Нечистий сказав, що повернеться за винагородою завтра. І тут князь засмутився, бо розраховуватися не мав чим. Але хитрий слуга порадив князю покласти у маленький мішечок кілька золотих монет і віддати чортові, адже чіткої домовленості щодо розмірів мішка не було. Князеві сподобалась така ідея. Коли чорт зрозумів, що його обдурили, знову стрибнув у колодязь і довго вив. Кажуть, що й досі вночі можна почути, як він свариться на брехливого князя.

Воду з колодязя брали за допомогою коловорота з двома відрами – коли одне відро піднімали вгору, друге опускалося униз. Колодязь функціонував до 1897 року – до ліквідації у замку в’язниці. На той час він був дуже складною гідротехнічною спорудою. Його видовбано у скелі разом з крученими сходами, що збігають до рівня води. До слова, криницю замку Паланок визнано найглибшою криницею Закарпаття у 2009 р.

Неподалік цього колодязя стоїть пам’ятник Федору Коріятовичу. Кажуть, якщо кинути копійку до його ніг, чітко сформулювати своє бажання і потримати князя за палець, воно здійсниться. Мабуть, люди вірять в такі легенди, бо, щойно наш гід Руслан повідав цю легенду, як біля пам’ятника зібралася ціла черга туристів.

На вершині замку розташована відновлена екуменічна церква. Богослужіння тут не проводяться, а ось похрестити дитину чи обвінчатися пари будь-якого віросповідання можуть. Лише потрібно привезти із собою священика.

Замість політичних переговорів – ніч кохання

У свята в замку Паланок відбувається розкішне театралізоване дійство з відтворення середньовічного весілля княгині Ілони Зріні, володарки Мукачівського замку, та молодшого від неї на 14 років повстанця Імре Текелі. Про їх зворушливу історію кохання розповідають також під час кожної екскурсії. Повноправною господинею замку княгиня-хорватка Ілона Зріні стала на початку 1669-го після смерті чоловіка Франца I Ракоці. Тоді 30-річна Ілона була єдиною в Європі жінкою-губернатором (керувала всією Шарошпотокською замкової областю). Крім того, вся Європа чула про неймовірну красу княгині та її освіченість: вона володіла 15-ма мовами, писала вірші і сонети, прекрасно орієнтувалася у математиці та юриспруденції, балістиці, фортифікації і військовій справі.

У 1682 в замку відбулася зустріч Ілони Зріні з повстанцем проти австрійського панування над угорцями Імре Текелі. Зустріч планувалася як політичні переговори (княгиня повинна була переконати проводиря бунтарів скласти зброю), але коли в приймальню до графині увійшов Текелі, тут зустрілися не два політика, а передусім чоловік і жінка. І замість політичних переговорів аристократка провела з ним ніч кохання в спальні замку. Після цього почався їхній бурхливий роман, а вже в червні зіграли пишне весілля. Цьому союзу були дуже раді угорці, яким набридло австрійське панування. Але австрійці відреагували на нього зовсім інакше: через деякий час проти Зріні та Текелі була розпочата військова кампанія.

Знаменита австрійська облога “Паланку” тривала три роки — з 1685-го по 1688-й. Тримала облогу замку Ілона. Тоді весь світ сміявся над австрійськими головнокомандуючими, які не могли втихомирити жінку. Була навіть випущена ювілейна колода карт, трефова дама в якій мала риси обличчя Ілони Зріні. Але в підсумку все одно стало ясно, що цю сутичкуІлона і Імре програють. І вони вирішують просити допомоги в турків. Текелі їде до них послом. Але турки зажадали заставу за свою підмогу: сина Ілони Ференца II Ракоці. Княгиня на це не погодилася: між чоловіком і сином вона обрала сина. Текелі відправився з цим її рішенням до турків і там його як заручника посадили у в’язницю. А через деякий час Ілона капітулювала. Коли австрійський генерал Караффа прийшов до неї підписувати документи про здачу фортеці, то змусив її при всіх поцілувати його чобіт. Дворянський світ був шокований: простий генерал посмів так вчинити з княгинею! За це його розжалували, розорили сім’ю і відправили на фронт як простого солдата, де вбили через два місяці. А Ілону судили за державну зраду, відібрали дітей, постригли в черниці, а через пару років виміняли на одного австрійського генерала, який був у полоні у турків. Вона доживала вік разом з Текелі в Ізмірі, недалеко від Стамбула. У них там був свій палац, прислуга … Усім цим забезпечив Ілону султан Махмуд IV, який був в захопленні від цієї жінкою настільки, що під час оборони “Паланку” надіслав їй грамоту “атнаме”. Це — найвище державне визнання честі і доблесті в Туреччині. І то був єдиний раз за всю історію, коли володар цієї країни дав подібну нагороду жінці. Махмуд IV сказав про Ілону Зріні: “Ця жінка послана Аллахом на землю для того, щоб показати невірним псам, як потрібно захищати свою Вітчизну”. У Туреччині Зріні та Текелі пробували народити дітей, адже спадкоємців у них так і не було. Під час облоги замку у неї стався викидень (упала на живіт після гарматного залпу). В 52 роки вона знову завагітніла, але нащадку від цього палкого кохання все ж не судилося з’явитися. Вона втратила і другу ненароджену дитину.

Померла Ілона Зріні у 1703 році  так і не побачивши, як її син Ференц Ракоці очолив повстання проти Габсбургів, в якому і вона колись брала активну участь. Через два роки за Ілоною пішов з життя її коханий Імре Текелі.

У 2006 році на вежі Верхнього замку був відкритий бронзовий пам’ятник княгині Ілоні Зріні та її синові Ференцу Ракоці.

Пам’ятник сажотрусу увійшов до найоригінальніших скульптур країни

І ось ми в центрі Мукачева. Точна дата заснування цього славетного міста невідома. Але відомо те, що коли місто у 896 році захопили угорці, воно вже існувало. А це означає, що Мукачево виникло раніше за Полтаву (899 р.) та Львів (1415 р.).

Центр Мукачева – це пішохідна зона, яка є досить зручною для прогулянок: затишний бульвар, площа з міською Ратушею, церкви, костели, монастирі, пам’ятники. Над площею Миру височить Кафедральний костел Святого Мартина – покровителя міста. Поруч з ним знаходиться готична каплиця Святого Йосипа, прикрашена середньовічними розписами.

Палац князів Ракоці — ще одна визначна пам’ятка в самому центрі Мукачева. На жаль, колись чудовий палац сьогодні потребує реставрації. Нині у цій споруді знаходиться школа мистецтв і сувенірні лавки.

Окрім споруд на площі можна побачити пам’ятник святим Кирилу і Мефодію — знатним особам, які створили кирилицю, та щасливому сажотрусу. Цей пам’ятник являє собою постать сажотруса зі спеціальними мотузками через плече, що крокує кудись у справах. Місцеві жителі зазначають, що не вистачає йому лише велосипеда, на якому всі звикли бачити Берталона Товта – легендарного мукачівського сажотруса, який займається своєю справою вже більше 40 років. Натомість у скульптурній композиції присутній кіт (цих тварин він неодноразово витягував із димарів). За повір’ям, якщо загадати бажання і потерти ґудзик на одязі сажотруса, воно неодмінно збудеться. Не оминають увагою й кота – його гладять по спині на вдачу.

Пам’ятник сажотрусу було встановлено у 2010 році. За версією творців фотопроекту «Поділіться любов’ю до України» пам’ятник щасливому сажотрусу увійшов до ТОП-10 найоригінальніших скульптур країни. З 2016 р. у Мукачевому щорічно проводиться парад сажотрусів. Дата проведення незмінна з року в рік – це 27 липня – день народження Берталона Товта. На святкування приїжджають його колеги зі Львова, Угорщини та Естонії. У цьому році Берталон Товт святкуватиме своє 70-річчя.

Наступна зупинка – комплекс «Термальні води Косино», що розташований у селі Косонь Берегівського району, на території 200-літнього дубового гаю. Ще понад 15 років тому тут діяла стара база, яку у 2006 році було викуплено і у 2012 році стартував 5-річний проект по розвитку нового оздоровчо-рекреаційного комплексу. Нині – це популярна туристична атракція, виконана у австро-угорському стилі. Три години відпочинку в басейнах та саунах коштувало 360 грн. Це того вартувало.

Дорогою додому кожен із нашої групи зробив для себе висновок, що  Закарпаття – це край вічної романтики, неповторної природної краси, унікальних звичаїв і традицій.

Олена МАТВІЄНКО

zakarpatpost.net