Встрітилися два закарпатці.
– Який?
– Снило ми ся, ож ми з тобов купили бутилу паленки, а по дорозі думу случайно ї розбили.
– Та ти шо! – заплескав другий руками.
– А за чиї гроші ми оту паленку купили?
– За мої, сусіде, за мої.
– Йой, якись ня напудив. Хоть мало ми май легко на душі стало!
Малий Мигалько пудойшов до нянька і звідат го:
– А што такоє держава?
Отиць му каже:
– Я – ото президент, ти – народ, мамка – влада, бабка – патрульна поліція.
На другий динь хлопчик здовнит нянькови на роботу:
– Пане президенте, до влади прийшов новий президент, патрульна поліція спить, а народ переживає.
***
Цильо принюс думу детектор брехні і нараз рішив го попробовати, як робит. Посадив сина і задає му питання:
– Іванку, ти нині був у школі?
– Був, няньку.
Детектор: «Бі-п!».
Син:
– Но та ладно, прогулявим. Булисьме з хлопцями у кіно.
Детектор: «Бі-п!».
Іван:
– Но добре. Пилисьме пиво з цімборами.
Цильо розсердився:
– Што?! Та я в твойому возрасті даже не знав, што такоє алкоголь!
Детектор: «Бі-п!».
Мати заходит у комнату і смієся:
– Ха-ха! Яблоко від яблуні далеко не паде! У тебе ся вдав! Ун же твуй син!
Детектор: «Бі-п!».
***
Встрітив закарпатський тамада знакомого. Гуд тому му свадьбу проводив. Звідат го:
– Но што? Як жизнь сімейна? Што в тя нового, доброго?
Тот лем закліпав очима:
– Што вам уповісти… я до женитьби і близько не знав, ож у холодильник молоко мож неправильно покласти.
***
Два куми ся довго не виділи. Встрітися у вароши послє роботи. Обнялися. Один каже:
– Йой, кумочку! Я ти такий радий! Пой до мене думу! Уп’єме по пудеци!
– Не пуйду. Я не годен.
– Зашто вто?
– Я з твойов жонов спав…
– Но та й што? Я з нив тоже спав! І што тепер із-за того думу не ходити?