На Закарпатті від шаленої популярності дикі осередки первоцвітів постійно зменшуються

Туристів, які їдуть на Закарпатті в “шафранові тури”, закликають не гнатися за яскравими селфі й не витоптувати галявини диких первоцвітів

На Закарпатті пік цвітіння первоцвітів — підсніжника, шафрана Гейфеля, білоцвіту, еритронія. Милуватися ними в місцях масового цвітіння на узліссях, галявинах, у видолинках та на схилах, в дендропарках з’їжджаються тисячі місцевих жителів та туристів, які їдуть в популярні останніми роками “шафранові тури”. Але прагнучи зробити яскраві фото, а головно — селфі, люди бездумно витоптують ці галявини. Це, як і зривання квітів для продажу, від року до року зменшує кількість первоцвітів на Закарпатті, каже Сергій Прокоп, який спеціалізується на екскурсіях дивами природи Закарпаття, пише Укрінформ.

ЕРИТРОНІЙ ВЖЕ МАЙЖЕ ЗНИК

– Після довгої морозної зими всі чекають на появу першоцвітів, — каже Сергій. – Це для людей як доказ того, що весна не за горами, що тепло переможе, це сподівання позитивних емоцій, радості… Саме тому тури Закарпаттям на першоцвіти з року в рік набирають більшої популярності. Але від такої шаленої популярності ці дикі осередки первоцвітів постійно зменшуються.

На Закарпатті, каже еко-екскурсовод, первоцвітів у дикому стані дійсно збереглося більше у порівнянні з іншими регіонами.

– Мова про такі рослини, як шафран Гейфеля, підсніжник, білоцвіт весняний, проліски дволисті, еритроній собачий зуб… Але внаслідок антропогенного впливу їхні популяції зменшуються: щодо еритронія можна з упевненістю говорити, що знайти його зараз в лісах — це везіння. Собачий зуб — особлива квітка, вона рідко де зустрічається за межами Карпатського регіону. Але в останні роки вирубування дубових лісів, особливо дібровних та передгірних, сприяли тому, що оселищ еритронія на Закарпатті майже не лишилося, –  каже Прокоп.

Така ж ситуація, за його словами, і з підсніжниками. Стає дедалі менше білоцвітів — вони люблять вологі ґрунти, лугові, передгірно-лугові заводі. А внаслідок меліорації, яку на Закарпатті провели ще за радянських часів, білоцвіт зник із величезних площ, насамперед, на території Хустського району.

ПОРУШНИКИ ШАФРАНООХОРОННОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Наразі найкраща ситуація – із шафранами, каже Сергій Прокоп. Їх багато в лісових угіддях Мукачівського, Свалявського, Іршавського, Виноградівського, Берегівського, Хустського районів. І вони зараз на піку популярності у туристів — так звані “шафранові тури” збирають зараз найбільше людей, акцентує він.

У дендропарку Березинка на Мукачівщині — пік цвітіння. Ще з дороги видно фіолетові килими. Цей неймовірний колір лісових галявин вражає!

Ми відвідуємо Березинку із Сергієм Прокопом у неділю. Незважаючи на похмурий день, тут сотні людей. Тому не дивно, що на узбіччях доріг — цілі автостоянки. Більшість відвідувачів неквапно суне алеєю, але багацько людей шукає собі місця саме на фіолетових галявинах. Дівчата з “селфі-палками”, пари, де він, присідаючи і припасовуючись, фотографує її, мами з дітками… Підбираючи вдалий план, люди заходять на самі галявини, щоб опинитися безпосередньо на фіолетовому килимі, і, звісно, витоптуючи їх при цьому. Щоб фото було кращим, багато дівчат зривають по кілька квіточок у букетик і тулять їх до личка чи носика… А потім зустрічаєш таких дівчат чи жіночок із зібраними шафрановими букетиками, які вони несуть із собою додому.

ЛЕКЦІЯ-ЛІКБЕЗ “НЕ ТОПЧІТЬ ФІОЛЕТОВИЙ КИЛИМ!”

Ми заходимо до парку, і Сергій голосно починає розказувати (так, аби чула не тільки наша група, де багато дітей), що ходити можна тільки алеєю та стежками, на галявини старатися не заходити, квіти не топтати і не зривати.

– Шафрани зривати не варто — вони у вазочці процвітуть максимум день-два у вашій квартирі чи будинку, а в дикій природі період цвітіння квітів триватиме 20-25 днів. Тому краще кілька разів приїхати помилуватися, аніж зірвати і знищити квітку. Крім того, майте на увазі, що це також впливає на їхнє розмноження — якщо ви зірвали шафран, рослина вже не висіється, і шафранові плантації зменшуватимуться. Ну і ще кілька слів для жінок: зараз багато хто знає, що шафран — дуже популярна спеція. Але зривати для цього квіти в дикій природі не варто. Для спецій агрофірми культивують інший вид шафранів, дикоростучі ж квіти непридатні до кулінарії, –  каже Сергій Прокоп.

Імпровізовану лекцію-лікбез Сергія слухають разом із екскурсантами також інші відвідувачі, але вони собі йдуть геть. Шафраноохоронна програма діє на них не дуже…

Ще одна велика проблема — пластикове сміття (пляшки з-під води, поліетиленові пакетики), які залишають туристи на галявинах.

– Уже нині доведено, що пластикова пляшка, викинута в лісі, викликає зміни в ґрунті навколо себе в діаметрі від 20 см до квадратного метра. Тому якщо ви викинете пляшку з-під мінералки посеред шафранової галявини, теж спричините в майбутньому зникнення первоцвітів, –  пояснює екскурсовод.

СОТНІ ЛЮДЕЙ — І НІ ТАБЛИЧОК, НІ ОХОРОНИ

Що ще впадає в око під час нашої шафранової прогулянки: на всій довжині алеї — жодної таблички з надписами на кшталт “Не рвіть первоцвіти, штраф такий-то”. І жодного працівника парку, який би застерігав від цього відвідувачів.

– Інформаційні стенди про те, що триває операція первоцвіт, і про розміри передбачених штрафів – просто необхідно встановлювати. Нині в Березинці ми бачимо всього один такий стенд при вході до дендропарку, –  каже Сергій Прокоп. –  Так само необхідний додатковий ресурс із працівників парку, які б виконували ці ж функції –  інформували та нагадували про штрафи. Тоді було б менше витоптаних галявин та зірваних букетиків. Хоча б у вихідні, коли туристів не до порівняння більше, тут повинні чергувати патрульні.

Зважаючи на популярність таких турів вихідного дня із милуванням первоцвітами, вже сьогодні можна спрогнозувати, що в майбутньому бажаючих буде ще більше, зазначає він.

На запитання, чи робить він зауваженням туристам зі своєї чи інших груп, які зривають первоцвіти, відповідає ствердно.

– Я розповідаю їм те, що й вам, і зазвичай людям стає соромно за такі дії, –  каже Сергій. –  Але загалом, якщо робити зауваження, то треба намагатися не грубити і не кричати, бо отримаєте агресію в свою сторону. Я зазвичай посміхаюся і запитую, чи вам, мовляв, не шкода квітки? Це працює.

А ще, додає Прокоп, часто можна бачити при трасі місцевих жителів, переважно дітей, які продають букетики.

– От не треба ніколи їх купувати, –  закликає він. — Не стимулюйте порушення природоохоронного законодавства – і цих випадків меншатиме. Діти не дурні ж: якщо він кілька днів поспіль не продасть свої букетики, більше рвати їх не піде, бо невигідно. А якщо ви — начебто з жалю, бо і так пропаде – щоразу ці букетики купуєте, ми це ніколи не викорінимо.

ПЕРВОЦВІТИ “ТІКАЮТЬ” ВІД ЛЮДЕЙ

Особливість цвітіння первоцвітів на Закарпатті в тому, акцентує Сергій Прокоп, що цей період розтягується на кілька тижнів, а в горах, на полонинах, триває ще й у травні. Зараз пік цвітіння в низинних регіонах Закарпаття, за два тижні масово розквітнуть шафрани у Колочаві, в старому музеї. Є також чудові природні осередки шафранів на полонинах Менчул (Хустщина) та Тиринтин Рахівського району. Там їх можна побачити ще навіть наприкінці квітня — фактично за два місяці після того, як відцвіло на рівнинному Закарпатті.

– Цю красу, звісно, варто бачити — і добре, що люди прагнуть до неї, –  каже екскурсовод, –  адже краса врятує світ, ми в це віримо. Але разом із тим, маємо бути морально готовими до цієї краси, і йдучи до неї, намагатися якнайменше її руйнувати.

Є такий парадокс, каже Сергій Прокоп, який спостерігають учені-біологи, але не можуть його пояснити: первоцвіти “мігрують”, вони намагаються втекти із місць найбільшого антропогенного впливу. Таке враження, що вони шукають собі місце без людей. Це помічають стосовно первоцвітів, також — нарцисів у знаменитій долині: вони переносяться і утворюють колонії там, де їх не можна затоптати.

Тетяна Когутич