Чому закарпатці коропаню посипали гранню, але вбивати жаб боялися

[Total: 0    Average: 0/5]

Якщо корова для наших земляків була і є однією з улюблених тварин, то жаб і змій багато хто недолюблює.

Принаймні, плазунів. У окремих населених пунктах стверджують: хто побачить у змії ноги, помре в той же рік. А хто вб’є її – тому проститься сорок гріхів. Або якщо вбиту змію повісити на осиці, вона прийде до тями і вжалить свого вбивцю.

Звучить абсурдно, але дехто навіть тепер, у ХХІ столітті, переконаний, що це – не вигадка.

Але так було не завжди.

«Біля будинків наших предків часто жили змії. Була, наприклад, як її називали, телекова, або хижна змія. Вужів не боялися, вони ловили мишей і були помічниками в родинах, їх навіть годували молоком, наливали для них свіжого надоєного в мисочку. Подібні розповіді я ще досі фіксую в Рахівському районі, – заявляє етнограф Василь Король. – Зміїна шкіра часто використовувалася як оберіг. Зокрема, на полонинах, коли пастухи випасали овець та корів, підвішували зміїну шкіру, яка мала вберегти стадо від укусів змій, як казали самі пастухи, аби «ґава» не поцілувала у вим’я.

У той же час закарпатці завжди негативно ставились до жаб, бо вважалося, що їх можуть наслати відьми, навіть самі босоркані можуть перетворитися на жабу. Якщо прийшла на обійстя велика коропаня, або, як ще її називали, ропуха, цього боялися найбільше. Їх посипали і сіллю, і гранню, і прикривали їх посудиною. Вірили, що за жабою прийде ґаздиня. Сама ж жаба нібито могла проникнути у хлів і відібрати молоко в корови. Це ж приписували і чорним кішкам. Також вважали, що відьма могла перетворитися на колесо і закотитися у хлів.

На Закарпатті досі існує повір’я, що коли вбити жабу, неодмінно буде гроза або зливовий дощ, який знищить урожай. Особливо боялися вбивати жабу в будинку. Якщо вона туди якось потрапила, вірили, що це до великого нещастя і що енергетику мертвої жаби дуже важко вивести, до того ж, це може притягнути фінансові проблеми.

zakarpatpost.net

Comments are closed.