Одна на чотирьох: як наші земляки заощаджують у Чехії на жіночих любощах

[Total: 0    Average: 0/5]

Іди від мене геть, монстре!

Наші заробітчани в Чехії, залишившись без родини, часто користуються послугами повій. Проституція там легалізована з 2010 року і приносить у бюджет мільйонні прибутки. Тому спокуса підстерігає заробітчан на кожному кроці, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Тим більше, залишившись без родини на тривалий час, чоловікам хочеться любощів. А дівчата за викликом готові за гроші не лише поніжити наших чоловіків.

Цю історію газеті «Неділя Закарпатські новини» розповів закарпатець Дмитро. Нещодавно він працював у Чехії разом з іншими українцями.

«Ми жили в гуртожитку. Житло надавав завод. У сусідній кімнаті жили четверо одеситів. Вони кучкувалися між собою і поводились не так, як закарпатці. Тож кожен товаришував практично зі своїми земляками, – наголосив чоловік. – Наші сусіди були доволі скупими, але дуже любили жінок. Не своїх, звісно дружин, а прекрасну стать загалом. Коли після роботи ми йшли кудись на пиво, вони жадібно задивлялися на повій, але замовити якусь довго не наважувалися, бо шкодували гроші».

Тут варто зазначити, що ціни на послуги дівчат у Празі дуже різні, як і їхня якість. Найдобірніші елітні повії з Чехії ввирушають в пошуках заробітку на захід, намагаючись влаштуватися на роботу в хороші престижні будинки розпусти на кордоні з Німеччиною. Дівчата з вулиці можуть віддатися вам за 20 євро (це мінімум) на годину, але можуть і за 100 євро. Дівчата з борделів і нічних клубів, кабаре обійдуться дорожче. Тут цінник буде вже від 60 до 200 євро за годину. Одностатева любов, яку знайти в Празі так само просто, як і звичайну, обійдеться приблизно в стільки ж.

Тож наші заробітчани часом замовляли собі дівчат і могли собі дозволити на це витратити по 30-40 євро. На наші гроші це 900-1200 гривень, навіть дешевше, ніж на Закарпатті. А от хлопці з Одеської області скупилися.

«Не вкладається в голову, до чого додумалися ці екстремали, – продовжив далі розповідь Дмитро. – вони знайшли собі одну повію на чотирьох. І не на один раз, а на постійній основі! Треба ж таке! До того ж обслуговувала їх дівчина безкоштовно! За це вони годували її і дозволяли в них ночувати. Вдень молодиця йшла собі на роботу, займалася своїми справами, а на ніч приходила до українців у гуртожиток. Спали з нею вони по черзі. Дівчина не відмовляла нікому, нікого не спиняла, ніколи не казала: «Досить!», «Мене болить голова!», «Я втомилася на роботі!» чи «У мене нині поганий настрій». Хлопців це дуже тішило. Ще б пак! Їм здавалося, що вони заощадили купу грошей! Їх не засмучувало, що ліжко доводилося з дівчиною ділити усім чотирьом, що вона була хоч і молодою, але зовсім за собою не доглядала, часто бувала п’яною, брудною, від неї смерділо усіма можливими запахами. Крім них, можливо, вона займалася любощами і з іншими чоловіками. Але заощадливих одеситів це все влаштовувало».

Розповідаючи про ті події, чоловік не приховував, що йому було бридко спостерігати за тим всім, адже пересікатися з дівчиною не раз доводилося на кухні. До речі, за його словами, вона ніколи не готувала, їла те, чим пригощали її чоловіки.

А одного разу посеред ночі дійшло до того, що повія почала чіплятись до Дмитра.

«Я щось погано почувався. Не спалося взагалі. Пішов на кухню, щоб випити води. Була десь друга година. Усі вже давно бачили десятий сон. Через стіну я чув, що ніч у сусідів була бурхливою, Сюзанна, а саме так вона нам представилась, очевидно, обслужила всіх чотирьох. Після бурхливих пристрастей вони позасинали, а дівчина пішла шукати собі їжу. Побачивши мене, вона посміхнулась і почала фліртувати. Мені стало не по собі. Я не хотів нічого мати з жінкою, яку тут прикормили, наче дворняжку, і яка зовсім за собою не доглядала. Але дівчина твердо вирішила мене спокусити. Чим більше я робив опір, тим сильніше в ній розгоралося бажання затягнути мене до ліжка. Вона ставала некерованою. Мені ж зовсім не хотілося з нею мати нічого. Я прямо говорив їй про це, але до неї не доходило. Коли вона вже почала зривати з мене одяг, я не стримався і голосно закричав: «Чого ти хочеш? Іди від мене геть, монстре!» На мій крик прокинулися і збіглися всі. Витівка Сюзанни дуже не сподобалася моїм сусідам по кімнаті. Вони її мало не прогнали тієї ночі. Спинило лише те, що вони боялись, що більше не знайдуть безкоштовну повію, яка б виконувала всі їхні забаганки».

Через тиждень закарпатець повернувся додому. Земляки йому розповідали, що Сюзанна намагалася звабити й декого з них, але ніхто не хотів  зв’язуватися з нею. Коли одесити поїхали, довелося піти з гуртожитку і їй. Тож як склалася її доля потім – ніхто не знає.

Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.