Добре, що зараз у нас їх справді таке розмаїття, що очі розбігаються.
Що ж це за диво-дивина і чому в нього така цікава назва?
Справа в тому, що батьківщиною екзота є Індія. Фрукт називають ще «цитроном», або «цедратом». Загалом наразі рука Будди знайшла широке розповсюдження у всьому світі і в різних країнах називають фрукт по-різному.
Але насправді рука Будди – це незвичайний за формою лимон.
Фрукт дуже корисний. Як і інші цитрусові, він зміцнює імунітет. А от його шкірка містить кислоту, що здатна омолоджувати обличчя, очищати шкіру від веснянок, пігментних плям, різних висипів та прищів. Тому плід є незамінним у косметології.
Крім того, аби позбутися неприємного запаху в роті, можна кілька хвилин пожувати невеликий шматочок шкірки – і він зникне. Кажуть, що регулярне вживання руки Будди допомагає позбутися алкогольної залежності.
Утім ті, хто думає, що великим плодом можна наїстися, розрізавши фрукт, будуть дещо розчаровані. У ньому міститься дуже мало м’якоті, а іноді її і зовсім немає. В їжу вживають головним чином цедру і тільки після того, як вимочать. Її додають в перші страви і салати, а також з неї готують соуси і маринади, у Японії ж зі шкірки варять чай.
Аромат у плодів приємний: з лимонними і квітковими нотками. М’якоть світло-жовта, іноді майже біла, має солодко-гіркий специфічний смак, який сподобається далеко не кожному.
Китайці під час святкування Нового року обмінюються руками Будди між членами сім’ї і сусідами. За східним повір’ям, це приносить удачу, мир, щастя і процвітання в дім. Деякі квітникарі-аматори вирощують рослини на підвіконнях. А в Індії ці цитрусові використовують під час релігійних церемоній.