Закарпатець вивчав оленів та доісторичних мамонтів

Закарпатці дуже пишаються тим, що наш край вважається туристичним.

Унікальна природа, мінеральні джерела, термальні води,  чимало відпочинкових комплексів. Але цього замало.

Нині туристам хочеться передусім вражень. Саме за емоції вони готові платити найбільше.

Тож у цьому плані нам варто повчитись у Києва.

Журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» побував у виставковому центрі ВДНГ на виставці «Льодовиковий період».

Там розміщено муляжі гігантських тварин, що блукали планетою 10 тисяч років тому. Це – справді видовищно і незабутньо. Вісімнадцять істот льодовикового періоду з різних куточків світу  відтворено у їх повній красі та у натуральному розмірі. Моделі створено відповідно до новітніх наукових знань. А на додаток на гостей локації чекає зустріч з героями мультфільму «Льодовиковий період», продаж тематичних сувенірів та солодощів, унікальні і захоплюючі квести.

Волохаті звірі, серед яких доісторичні олені, мамонти, динозаври, розмірами 2-3-поверхового будинку оточені натуральними декораціями. Від побаченого перехоплює подих.

Звичайно, на Закарпатті подібного немає, але ми можемо зачарувати гостей різними екофермами. Наразі маємо кілька страусиних, ферму плямистих оленів, реалібілітаційний центр бурих ведмедів, Долину вовків та деякі інші.

Можна здивувати гостей навіть звичайно фермою зі знайомими нам свійськими тваринами. Адже де дитина зі столиці може побачити живу курку, свиню, качку, козу чи корову.

Потенціал ми справді маємо, але потрібно його розумно використовувати. Крім того, навіть якщо у нас останнім часом фестивалів стало більше, їх все одно замало. Та й не проводяться вони на такому рівні, аби гості з Києва все кидали і їхали до нас. Наприклад, скуштувати бограч. У них і шашлики, і бограч, і глінтвейн, і люля-кебаб, і курячі  крильця, і бургери, і багато іншого можна їсти цілий рік, там же, у ВДНГ, і для нього не потрібно добиратися добу, а всього кілька хвилин. До того ж у столиці гарна викладка продуктів, усе якісне, смачне… і постійно.

Тому нам також потрібні цілорічні локації із закарпатськими родзинками: як кулінарними, так і іншими.

Іван ДУХНОВИЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net