“Якщо переможе Зеленський, буде винен Вакарчук. Йому треба було йти на вибори. Виграв би в першому турі”
Мова не про Закарпаття, але цікаво.
– Як почув, за кого дочка голосуватиме, схватився за серце і як стояв, так на місці й сів, – каже жінка в бежевій кофті. – Я до нього, а він тільки губами плямкає. Лікарі сказали – інфаркт, пише gazeta.ua
У дверях дільниці висока брюнетка, років, 40 говорить подрузі.
– Минулого разу всіх, хто голосував за Порошенка, проклинала останніми словами. А сьогодні сама за нього поставила хрестик. Не того, що вважаю його прекрасним президентом, а того, що має закінчити те, що почав. Якщо не зробить того, що обіцяв, то його проклинатимуть більше, ніж придурка Януковича.
Біля програм кандидатів на президента, розвішаних на стінах, зібралися старші люди, зацікавлено роздивляються портрети.
– Я буду за Ляшка. Чи за Сніжка? – голосно каже літня жінка з темним волоссям. А мої діти – за Зеленського. Кажу їм: “Він же клоун! Шо він накерує?” А вони огризаються “Залежатиме від того, хто нафтою керує.
У черзі до кабінки на виборчій дільниці у столичній школі №166 стоять дві жінки.
– Якщо в другий тур пройдуть Порошенко і Зеленський, я на вибори не піду. З одним ще п’ять років жити не хочу, а при іншому – хоч із країни тікай, – шепоче білявка з яскраво-червоними губами знайомій у жовтому пальті.
– У мене син за Гриценка, а я за Тимошенко. Хоч комуналку знизить, коли до влади прийде. Син не вірить в її перемогу, але пообіцяв, що проголосує за баб’Юлю у другому турі.
Жінка пенсійного віку в рудому піджаку штовхає у спину чоловіка у джинсовій кепці:
– Мітя, ти знаєш за кого голосувати? Дай я тобі покажу, де треба галочку ставити, – на зауваження спостерігачів не реагує. – Візьми мою ручку. Бо я їхнім не вірю. Хрестик за півгодини висохне і зникне.
За хвилину кричить у сріблястий смартфон:
– Проголосувала. А Мітя тільки пішов. Але вдома забув окуляри. Боюся, щоб нічого не наплутав. Якщо переможе Зеленський, буде винен Вакарчук. Йому треба було йти на вибори. Виграв би в першому турі.
– Не звинувачуйте Славка. Перемогти – то одне. А як потім серед вовків жити? У тому цирку тільки клоуна не хватає, – стискає кулаки хлопець у військовій формі.
О 12:30 на дільницю в районному будинку культури міста Золотоноша Черкаської області бюлетенів в урнах – на дні.
Жінка, на вигляд років 45, у зеленому пальті підштовхує чоловіка в чорному.
– Іди, голосуй, – дає паспорт.
– Я зіпсую бюлетень. Це безсмислєно – міняти президента, а мислення людей – ні, – роздратовано і заходить у кабінку. Виходить за 1 хв.
– Ну як? – допитується супутниця. – Зіпсував?
– Да, поставив три великі хрести на кандидатах.
Вийшовши з дільниці, чорнява жінка у червоній куртці говорить по телефону:
– Голосували з батьком за Порошенка. Інші всі – зрадники. Хочуть домовлятися з Путіним. Продадуть Україну, а такого закінчення війни наші воїни не чекають, – каже у слухавку. Далі додає веселіше: – Обрали своє майбутнє. Батько готувався до цього, як до свята. Купив нові туфлі, куртку, штани, картуз і навіть носовий платок. Сказав, що у старих речах іти голосувати не може. Справилися. Тепер підемо святкувати. Купимо пляшку сидру. Я вчора котлет наробила, риби насмажила.
Дві повнуваті жінки виходять о 13:30 із виборчої дільниці в Кропивницькому. Одна дзвонить по мобільному:
– Коля, ти мене чуєш? Вдівайся і приходь, доки людей нема. Бо під кінець набіжать, будеш стоять, – кричить у слухавку.
– Про Любку скажи, – говорить друга.
– А, Коля, вдінь отой світер сірий, він прілічніший. Шо чого? Тут бюлетні Любка дає. Ну ота, шо дальше по Тімірязєва живе, туди до больниці, помниш?
– Шо в собесі робила, – підказує подруга.
– Та він не знає, де вона робила, – відповідає їй перша. – Коля, і кросовки оті драні не взувай. Нові бери. Підожди, не вішай трубку. Паспорт візьми! Ти ж по дєлу, а не красувацця, ідеш
Ближче до 15:00 на виборчій дільниці №050194 на території Гайсинської школи №3, що на Вінниччині високий чоловік гукає кучеряву жінку в червоному пальті:
– Таню, кого чекаєш?
– Дочку, вона цього року голосує вперше. І день такий гарний, що гріх було на вибори не прийти.
– А ти правильно галочку поставила?
– Аякже, за світловолосу жінку. Екстрасенси кажуть, що тільки вона в нас порядок наведе.
– Та ти шо, вона зовсім не блондинка. Це ж крашена армянка!
Із приміщення виборчої дільниці у польському Кракові виходить 35-річна Уляна Воробець у вишитій сукні з маками. Тримає за руки двох доньок у вишиванках. Займається правовою допомогою українцям у місті Бельсько-Бяле.
– Марила Євросоюзом, а як пожила в Польщі, зрозуміла: треба стирати кордони, але не інтегруватися повністю, – каже. – Зараз Україна може відмовити будь-якому інвестору або погодитись і він буде сплачувати мито. А в Євросоюзі інші правила. І землі наші найкращі спільними стануть.
– Ой, а медицина страховая, это вообще катастрофа. Мне надо было взять направление к ендокринологу, так записали на 2019 год, – підходить до неї 52-річна Лариса Борисенко.
– Я вышла замуж за поляка. До того жила в Днепре. Руководила общественной организацией по закупке лекарств. Два года после войны все время плакала. В наши больницы свозили раненых с Донбасса. Потом мы переехали в Тихе, в Польше. Тут работала в морге и в областной больнице. Понимала, если привозят на “скорой” с мигалками, человек уже не жилец. Больное ухо лечу тут два года. Хожу от одного врача к другому. Украине бы уже два раза прокапали, чтобы я не потеряла слух. Голосовала за Богомолец.
О 19:56 до дільниці №174 на вул Героїв Чорнобиля, 3а у Білій Церкві на Київщині забігає 45-річна Олена Шульга. Тягне обмотану скотчем валізу.
– Прилетіла з відпочинку у Словаччині, – пояснює. – Рейс із Братислави затримали на 2 години. Шукали, падли, хлопця, який напхав у чемодан запальничок. Та я, щоб проголосувати, – з кінця світу прилетіла б. Вірю, що мій голос важливий.
– Жіночко, ми вже закриті, – каже Олені працівник дільниці.
– А ти час бачив? Я ще встигаю, – тицяє паспорт. Бере бюлетень і біжить до кабінки.
На виході з дільниці спиняється:
– Вчора до ночі дивилася третій сезон “Слуги народу”. Обливалася сльозами. Це треба бути патріотом, щоб таке придумати і зняти, – каже наостанок.
