АНОНС. Як закарпатка стала бабусею у 34 роки
Те, що закарпатки рано народжують – ні для кого не секрет, але мало в області таких, хто у 34 роки вже є бабусею.
Утім, виявляється, є в нас навіть такі. Про одну з таких молодих бабусь розповіла газеті «Неділя Закарпатські новини» Людмила з Ужгорода.
Якось я сиділа на лавиці біля будинку і насолоджувалася лагідними променями сонця. У затінку дерева біля будинку завжди приємно спостерігати за дітьми. Малечу я дуже люблю, сама народила трьох синів і доньку. У дворі знаю всіх, навіть молодь охоче розповідає мені і про себе, і про всіх близьких.
Того дня діти бавились у пісочниці, розважалися на гойдалках. Мені здавалося, що я потрапила кудись у дитсадок. Раптом до мене підбіг сусідський хлопчик Макс. У нього на пальчику була маленька божа Оленка.
«Дивіться, – щасливо щебетав він. – Вона з неба прилетіла, щоб зі мною познайомитись. Там їх багато, вони живуть на райдузі».
А хто тобі це сказав?» – поцікавилась я у Макса.
«Мама. Вона це розповіла ще тоді, коли я малим був!» – гордо вимовив чотирирічний малюк.
Раптом до нас підійшла якась симпатична молода жінка. На вигляд їй було років 30. Висока струнка блондинка а шкіряній сукні, червоній куртці та чорних туфлях на підборах одразу ж звернулася до хлопчика:
«Ти куди втік? От який маленький, а вже жінки тебе цікавлять», – усміхалась до мене вона.
«Це – тьотя Люда, наша сусідка», – представив мене, наче дорослий чоловік ,Максим.
Я дивилася не незнайомку і не могла уторопати, хто вона така. Настя, мама хлопчика, подруг не мала, багато працювала, крутилася як білка в колесі. Деколи до них додому приходила її сестра з чоловіком, але їх я знала. Квартиру в нашому будинку вони купили десь півроку тому, тож, як гадала я, може таки це хтось із її знайомих. Але вона ніколи раніше не відпускала сина гуляти з чужими людьми… Тож, ймовірно, молодиця була якоюсь далекою родичкою. Раптом незнайомка перервала мої роздуми і сама вирішила представитись.
«Я – Ніна, бабуся Макса!» – відрапортувала вона.
Я була добре знайома з Оксаною, мамою Насті. Із села на Тячівщині вона приїжджала до доньки рідко, але кілька разів гостювала у молодого подружжя. А от маму Андрія я насправді ніколи не бачила.
«Не може бути!» – вирвалося з мене.
«Так, так, – сказала жінка. – Я вас розумію».
«Але ж якби я вперше побачила Максима, я б подумала, що ви – його мама. Невже ви мати Андрія?» – поцікавилася в неї. – І скільки ж вам років? Як таке взагалі може бути, щоб бабуся була настільки молодою і гарною?»
«38, – сказала вона. – Коли народився малий, було 34. Так, знаю, я ще й сама можу бути мамою. Але так склалося життя».
Що розповіла Ніна? Як так склалося, що її мати стала прабабусею у 51 рік? Чому вона не хотіла прийняти невістку?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 5 квітня.
