Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 13 квітня
День на Закарпатті був багатим на події.
На митному посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС припинено ввезення товарів, які перевищують неоподатковану норму та є обмеженими для переміщення через митний кордон України.
На митний пост «Ужгород» заїхав автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter» з українською реєстрацією. Співвітчизник повертався з Чехії, де перебував у приватних справах, повідомляє ДФС у Закарпатськiй областi.
Формою проходження митного контролю громадянин обрав «червоний коридор». Працівники митниці запропонували йому заповнити митну декларацію. При усному опитуванні українець підтвердив відомості заповненні в декларації та заперечив наявність у нього будь-яких інших товарів, в тому числі таких, переміщення яких через митний кордон України обмежено чи заборонено.
В ході митного контролю транспортного засобу та речей громадянина працівники митниці виявили 117 мобільних телефонів іноземного виробництва. Виявлений товар знаходився в багажному відсіку транспортного засобу серед особистих речей. Доступ до нього нічим не утруднювався.
Зараз великий піст і закарпатці м’ясо часто замінюють грибами. Добре, що в нашому краї цього добра багато.
Журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» знайшов трилітрову банку маринованих білих коштує 6999 гривень.
Якщо комусь стільки дарів лісу не потрібно, можна купити й менше банку, наприклад ємістю 314 грамів за 689 гривень.
Гриби не наші, а з Італії.
Усі вони добірні, виглядають, як намальовані.
Мудрі європейці вміють зробити гроші навіть із чужої продукції. Вони сортують, фасують і консервують наші гриби та продають їх… в оливковій олії… нам же.
Така винахідливість повинна нам бути добрим прикладом, як із нічого зробити чималі гроші.
Адже ми також повинні вчитись правильно ґаздувати. А чому б не реалізовувати екологічно чисту карпатську продукцію іноземцям також за пристойною вартістю?
Те, що закарпатки рано народжують – ні для кого не секрет, але мало в області таких, хто у 34 роки вже є бабусею.
Утім, виявляється, є в нас навіть такі. Про одну з таких молодих бабусь розповіла газеті «Неділя Закарпатські новини» Людмила з Ужгорода.
Якось я сиділа на лавиці біля будинку і насолоджувалася лагідними променями сонця. У затінку дерева біля будинку завжди приємно спостерігати за дітьми. Малечу я дуже люблю, сама народила трьох синів і доньку. У дворі знаю всіх, навіть молодь охоче розповідає мені і про себе, і про всіх близьких.
Того дня діти бавились у пісочниці, розважалися на гойдалках. Мені здавалося, що я потрапила кудись у дитсадок. Раптом до мене підбіг сусідський хлопчик Макс. У нього на пальчику була маленька божа Оленка.
«Дивіться, – щасливо щебетав він. – Вона з неба прилетіла, щоб зі мною познайомитись. Там їх багато, вони живуть на райдузі».
А хто тобі це сказав?» – поцікавилась я у Макса.
«Мама. Вона це розповіла ще тоді, коли я малим був!» – гордо вимовив чотирирічний малюк.
Сьогодні вперше на нових доріжках та секторах реконструйованого стадіону «Авангард» провели відкритий чемпіонат Закарпатської області серед команд дитячо-юнацьких спортивних шкіл із 13-ти індивідуальних видів легкої атлетики та естафетного бігу.
Нагадаємо, роботи розпочали торік за фінансування з Державного фонду регіонального розвитку та з дольовою часткою з бюджету Ужгорода, інформує відділ інформаційної роботи Ужгородської міської ради
Урочисту частину відкриття розпочали з параду спортсменів, виступу ансамблю мажореток «Акцент» Ужгородського коледжу культури і мистецтв, внесення олімпійського вогню.
«Скажу без перебільшення: сьогодні ми присутні на важливій події в історії не тільки закарпатського, а й українського спорту, зокрема легкої атлетики. Адже ми відкриваємо сучасну бігову доріжку, яка вже незабаром отримає міжнародний сертифікат. Це результат тісної плідної співпраці органів міської та обласної влади, Міністерства регіонального розвитку України. Загальна кошторисна вартість об’єкту становить понад 17,5 мільйонів гривень, із них 1 мільйон 700 тисяч – із бюджету Ужгорода. Сподіваюся, вже незабаром тут будуть встановлені нові спортивні рекорди», – зазначив міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, а також подякував за командну роботу всім причетним до реалізації задуму.
У Мукачівській відділ поліції було доставлено чоловіка, якого зі слідами крові на одязі затримали працівники Управління, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
54-річний мукачівець, який уже притягувався до кримінальної відповідальності за нанесення тяжких тілесних ушкоджень та розбій, пояснив правоохоронцям, що близько 2 години ночі посварився з 44-річною жінкою, разом з якою жив. Зрештою конфлікт переріс у бійку. За його словами, він у спальні кілька разів вдарив її кулаками по голові, в область обличчя, шиї та тулуба. Від цього жінка втратила рівновагу та впала на ліжко. Але чоловіка це не спинило. Навпаки. Він розлютився ще сильніше і йому хотілося ще сильніше втамувати лють. Тож він схопив подушку і накинувся з нею на жінку, яка лежала… й почав душити, приклавши її до обличчя, перекривши тим самим доступ повітря до дихальних шляхів. Тримав подушку щільно двома руками до тих пір, поки жінка не перестала подавати ознак життя.
За висновком судово-медичної експертизи, смерть настала внаслідок механічної асфіксії від закриття отворів рота та носа.
Вибори цілковито підтвердили наш прогноз, зроблений минулого тижня: усе вирішилося у першому турі. Усі шукачі ідеального рішення розпорошили свої голоси між непрохідними і технічними кандидатами, і у другий тур вийшли клоун, що нагадує втомленого і зневіреного в усьому П’єро, та чинний президент, не менш втомлений, хоча і не зневірений. Далі все очевидно. Бо Володимира Зеленського і Петра Порошенка неможливо навіть порівнювати. Це як пластмасовий водяний пістолетик проти стратегічного бомбардувальника. Хтось, звісно, може піти проти Володимира Путіна з дитячою іграшкою, але адекватних людей у нас на порядки більше, пише газета «Неділя Закарпатські новини»
Інша справа, що другий тур, попри усю свою формальність, має все-таки відбутися максимально прозоро і переконливо – і для нашого електорату, і особливо для зарубіжних спостерігачів. Під зарубіжними маємо на увазі передусім російських, які дуже зацікавлено вдивлятимуться у нього з-за «поребріка»: дехто – зі щирою симпатією і співчуттям (таких там дуже мало, але вони є), більшість – зі зловтіхою, клацаючи зубами. Російський імперіалізм налічує кілька віків. Добра половина колишніх кандидатів плекали ілюзію про можливість якогось компромісу з ним. Їх наш виборець відкинув і висунув на перший план дещо іншу альтернативу.
