АНОНС. Як закарпатська баба Анця на свинячих стейках гадати начала
Зажурилася баба Анця: весна на календарі – треба і город орати, і розсаду купити, і на Великдень подарунків прикупити, і до хати щось придбати… а грошей не вистачає, та й продати не дуже є що, пише газета «Неділя Закарпатські новини»
«Кулько би не було тих гроши, усе їх мало. А типир, ги би ся чорт женив, на всьо їх треба. І газ подорожав, і корова тільна, молоко не годнам продати, і Піштови за ото, што пооре, треба заплатити, і крумптиль би добре докупити, бо мої за зиму пожерли майже всі, і насіння якоєсь, і мелаю, і пасулі ми треба, бо я її дуже люблю… а ще й до хижі на Паску штось треба би купити, оби як гості прийдут роти поудкривали, оби ми цімборашки завиділи, і платя ми треба, оби до церкви малам у чому пуйти, і хустя тоже… і ліфон, і будюгови вже би си час якісь пудобрати, бо мої вже уд тулького райбання усі в дірках, уже вусім году і три місяці нові не куповалам. А кой над кошарков зогнуся свічку запалити, платя ся може заголити і што товди буде… можут люди увидіти мою голу гузирю…. Бо кулько не зашивалам старі будюгови, усе ся пурвут. Поправиламся мало і ледве їх на ся натігаю, тріщат по швам і деруться, черево мішат, солонини на ньому май много, ги на пацяти. Но та што чинити», – поринула вона у важкі роздуми і вирішила, що треба ще чимось зайнятися і підзаробити.
Взяла вона зі столу закарпатську газету «Робота та навчання», яку невістка кілька днів тому купила, бо вирішила роботу змінити, і почала читати.
«Туй уборщицю треба. Но нєт. Я не рабиня Ізаура, обим так тяжко пахала, ги маржина. Доста дома ся нароблю так, што розогнутимся увичирі не годна. Хоть би ми дідо масаж учинив. Та де там. Ун, кой лігаю спати, уже лем храпит та пердит,… у хижі звуки, ги би ся война начинала. Нєвоя би го взяла із лінюхом старим. А я маю із кожі улізти, ги гадина, обим усьо встигла… каждому угодила, оби всі були ситі та довольні. Не хочу я ще на когось пахати. А туй торгового агента треба. Не пудходит ми, бо там права треба мати, машину свою, а я рульовати лем із ложков коло газової плити знаю. А исі глядают шевкиню. Не хочу. Уже зрєніє в ня недоброє, там сліпати вічно треба. Я раз дідови так носок поштопала, што пришилам го до халата. Дале не моглам удрізати», – уважно передивлялася стара всі пропозиції.
Раптом до хати увійшов кум Цильо.
Що сталося далі? На чому баба гадати хотіла?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 12 квітня.
