Не лебедями єдиними. Як ужгородці підгодовують голубів
Пернатих у місті над Ужем люблять. Тут радіють не лише лебедям, але всім птахам. Звісно, не всі, але багато хто з місцевих охоче годує як качок, так і голубів.
— Виходжу в місто щодня. Беру з собою крупи і висипаю, птахи негайно злітаються поїсти, – каже пенсіонерка Магдалина Галай. – Вдячні пернаті воркують мені за пригощання.
— У мене вдома живуть декоративні голуби. Маю спеціальні корми. Птахи приваблюють мене ще з дитинства. Часто ділюся з пернатими безхатченками, яких у місті чимало, їжею від власних улюбленців, — зізнається Стапан Комар.
— Коли виходимо з сином погуляти, завжди купуємо печиво та булочки. Він дуже любить кидати їм крихітки. Птахи одразу збирають їх. Дитині це велика втіха, та й пернатим користь. На мою думку, малюків треба з раннього віку привчати любити природу. У нас вдома є папуга, кіт та дві собаки. Хочемо ще завести канарейку, — запевняє молода мама Ярина Томишин.
Загалом закарпатці – люди щедрі. Птахам кидають і соняшникове насіння, і пшеницю, і просо, і перлову крупу. Саме такий раціон, як переконують ветеринари,і є найбільш оптимальним для пернатих.
Проте люблять небесних посланців далеко не всі.
— Вони лише смітять всюди а переносять усілякі захворювання. І те, що кажуть, що голуби символ миру та вірності – не правда, — наголошує Юрій Баняс. — Нерідко між ними виникають справжні війни за харчі та за територію. Не підгодовую вуличних птахів ніколи. У місті вони завжди можуть знайти собі їжу. Інше питання – лісові пернаті. Їм взимку онучка вивішує на дерева сало та маємо для них годівничку.
До речі, серед ужгородських голубів є такі ручні, що зовсім не бояться перехожих, приймають їжу майже з долонь. І більшість краян до них ставиться справді дуже прихильно, бо вважають їх благородними, оскільки навіть Дух Святий з’явився над Ісусом Христом у вигляді голуба. Проте, що цікаво, батьківщиною голубів вважається давній Валивон…
