Як закарпатська бомжиха Воліка користувалася шаленою популярністю у чоловіків

[Total: 0    Average: 0/5]

Часом ми дивуємося, як люди, які ведуть неправильний спосіб життя, можуть користуватися популярністю у протилежної статі.

Але, як не дивно, таке буває. Кажуть, кожному – своє… але не завжди, пише газета «Неділя Закарпатські новини»

Була колись у Хусті бомжиха Воліка. Вона часто просила милостиню на «п’ятачку, неподалік ринку. Сама про себе казала, що вона біла ромка і за нестандартність її вигнали з табору. При цьому те, у якому саме таборі жила, ніколи не говорила. Як і те – звідки саме була родом і чому мала нетипову зовнішність. Скоріш за все, причиною її вигнання став не колір шкіри, а те, що Воліка дуже любила оковиту.

Напивалася вона часом так, що випорожнялася прямо в одежу. Запах від неї йшов не просто неприємний, в такий, що різав ніс.

Утім жінка завжди була привітною, нікого не лаяла, навіть тих, хто грубо посилав її матами. Через це Воліку взагалі-то любили і не лише давали гроші, але й пригощали їжею та горілкою.

А найбільше біля неї полюбляли крутитися чоловіки. Водилась вона, як правило, найчастіше з подібними собі, але іноді з цілком пристойними чоловіками, навіть одружені часом проводили з нею ночі.

Їй не потрібні були готелі, вона могла здійснити всі сексуальні фантазії будь-де на природі або в автомобілі. Про неї містом навіть легенди ходили. Вона дійсно була дуже популярною у певних колах жінкою.

Але якось у неї почав рости живіт. Всі розуміли, що вона вагітна, але ніхто не знав – від кого, та й сама вона на цю тему ніколи не хотіла говорити. Стилю життя при цьому вона не змінювала, а робила все те, що й раніше. І от коли одного ранку її не помітили на звичному місці – всі, хто її знав, заговорили про те, що, напевно, вона народила дитину.

Справді, невдовзі, коли Воліка з’явилась, у неї на руках було маля. Як вона планувала жити на вулиці з дитиною – відомо тільки їй. Люди пошкодували матір-одиначку – дали їй візочок для сина, одежу. Приносили іграшки, харчування. Де вони спали – ніхто не знав. Але щодня протягом кількох місяців Воліка з дитиною тинялися неподалік ринку. Малюк багато спав, мало плакав і з дитиною жінка заробляла ще більше, ніж без неї.

Тож невдовзі друзі Воліки, такі ж безхатьки заговорили, що дитину в неї планують забрати соціальні служби. Це логічно, адже після народження сина Воліка пила так само часто, як і раніше. Чи могла вічно п’яна мати подбати нормально про сина, не маючи засобів для існування та даху над головою? Напевно, ні.

На той час їй було років 40. Люди говорили, що вона надто стара для того, щоб вивести у світ сина.

І от одного разу Воліка зникла.

Більше її не бачив ніколи ніхто. Де вона – не знали ні ті, хто з нею періодично зустрічався, ні ті, з ким вона проводила більшість часу. Одні казали, що сина забрали і вона з горя кудись поїхала, інші – що втекла з дитиною від соціальних служб.

У всякому разі, з того часу минуло років 10, якщо не більше. Напевно, зараз би її вже ніхто й не впізнав. Можливо, її вже навіть немає серед живих.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено