Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 3 травня

[Total: 0    Average: 0/5]

День на Закарпатті був багатим на події.

Замість тюльпанів вчора в Ужгороді на площі Поштовій висадили  чорнобривці, сальвії, бегонії та агератум.

Сальвію ще називають шавлією або шалфеєм. Квітку висаджували на клумбах ще в радянські часи.

Назва «сальвія» похідне від латинського «salvus», що означає «бути здоровим», і це пояснюється тим, що деякі види рослини з незапам’ятних часів застосовуються в лікувальних цілях. Ніщо так швидко не лікує флюс, як полоскання відваром шавлії.

Представників роду сальвії всього близько 900, і всі вони воліють рости в світлих місцях. Щоб не виникало плутанини, лікарська рослина і пряність прийнято називати шавлією, а декоративні рослини цього роду – сальвією. І хоча сальвія теж шавлія, але використовують її саме в декоративних цілях. Шавлія лікарська відома людям з часів Римської імперії, а ось квіти сальвії були завезені в Європу тільки в XVIII столітті, в епоху садівничого буму.

Знаєте, якого слова боїться кожна мама? Їх, в принципі, багато – але я вам зараз назву одне з, якого я боялася і якого вдавалося в своїй мамській практиці досі уникати, а тут була необхідність з ним познайомитися. Це слово “інфекційка”!

Ми вчора повернулися з цього е-м-м-м… місця, так би мовити – аби не мовити тут інкаше, бо епітетів хочеться підібрати багато інакших. І це була не просто інфекційка, це було ціле інфекційне відділення Закарпатської обласної дитячої лікарні ! Такий набір слів викликає якусь повагу у пересічного користувача медичними послугами на Закарпатті. І треба сказати, що і лікарі, і медсестри за рівнем своїх послуг (власне, які надали там мені і моїй дитині) тим критеріям відповідають: відкачали швидко, фахово і відпустили наступного дня. Ми не заплатили ні копійки за крапельниці, препарати, системи, шприци – за що там ще збирають зазвичай кошти від мамочок у відділеннях наших лікарень ” бо нема фінансування”. Медсестри не віднікувалися, коли по десять раз на годину кличеш в палату, лікар проявила максимум уваги і надала виключні консультації. Ми з сином за це щиро вдячні.

В Ужгороді гриби ростуть всюди. Навіть зараз, коли ще в лісах їх немає, їх можна побачити на набережних, у парках та скверах, але не тільки.

Журналіст газети «Неділя Закарпатські новини» знайшов гриби навіть на підвісному мості.

Вони виросли на дошках, які лише два роки тому встановили.

Досить дивно. Адже якби їх правильно обробили, такого б не було і міцелій не проріс би.

Утім дошки періодично доводиться замінювати, бо вони зсихаються і людям важко пройти. Тож, можливо, гриби виросли саме на тих дошках, які замінили.

Як би там не було, а те, що у столиці Закарпаття сприятливі для різних рослин умови, безумовно тішить.

Дивовижні кущі можна побачити в різних місцях Ужгорода. Вони здалеку привертають до себе увагу. Такі собі пухнасті кульки, що нагадують зефір, настромлені на гілки.

Насправді ж то калина.

Деякі кульки розташовані так щільно одна до одної, що здається, ніби насадження вкрите білим покривалом. На великих кущах може бути навіть 500 таких гірлянд.

Загалом відомо більше 150 видів калини.

Цікаво, що угорською назва калини звучить, як «labdarózsa», що в перекладі на українську означає куляста троянда.

Таку назву рослина отримала саме завдяки формі суцвіть.

Французи називають її «Бульдонеж».

Ужгородська Кірпічка у цьому році не така приваблива для гостей, як у минулому. Відома пара лебедів тут більше не живе. Мама-лебедиця трагічно загинула влітку і тато-лебідь знайшов собі іншу – Леді Гагу, як її прозвали місцеві волонтери, й разом із нею створив нову сім’ю, переселився у інше місце , де зараз пара висиджує пташенят. З метою безпеки птахів, не будемо називати, де вони зараз мешкають.

Утім на Кірпічці цієї весни з’явилося з десяток молодих лебедят. Саме на них і переключилася увага людей.

Вчора, щоправда, побачити їх не вдалося. Можливо, вони ховалися у заростях, а може й відлетіли.

Утім незмінними мешканцями озера залишаються качки.

Зараз їх там найбільше. І в цьому році вони вже вивели пташенят. Мами навчають малечу здобувати їжу, вигулюють їх на березі, але пильно охороняють.

В Ужгороді періодично висаджують нові насадження, однак далеко не всі вони потім стають деревами.

На вулиці Заньковецької біля 15-ї школи з боку озера Кірпічка торік було висаджено платанову алею. Молоді гарні, але досить тендітні деревця колись могли стати одними з найстаріших у області, адже живуть платани й по декілька тисяч років.

Але більшості з саджанців цього не судилося. На жаль, не всі дерева прижилися, деякі з них висохли. Іншу частину з них спіткала також сумна доля – їх поламали. Зроблено це було руками школярів, чи дорослих вандалів – зараз уже не має значення, і так винних ніхто не шукав.

Новими мешканцями притулку Барбос в Ужгороді стали доросла кобила та її донька.

Про це повідомили волонтери на своїй сторінці у соцмережі.

“Хто був у нас в гостях, знає – у нашому притулку є не тільки собаки 🐕 і коти 🐈, а й маленькі кізоньки, і з недавніх пір з’явилося двоє прекрасних коней 🐎), – йдеться у повідомленні. –
Сьогодні ми поділимося з вами короткою історією Katty і Angel!

Далеко не молода, а якщо точніше, зовсім старенька Катюша мешкала на звалищі. Так, ви правильно прочитали. На звалищі. Після смерті її господаря саме там вона жила. Вона доїдала за місцевими собаками і їла все підряд – їжу, абсолютно непридатну для парнокопитних… Через деякий час там же, на звалищі, вона народила дитину Angy…

Завтра, 4 травня, у Боздоському парку в Ужгороді відбудеться свято велоспорту «ВЕЛОЛІДЕР».

До участі у велозмаганнях запрошують всіх охочих містян та гостей Ужгорода віком від 3 до 14 років. Початок о 10.30.
Змагання проводитимуться окремо серед дівчат та хлопців у вікових категоріях у чотирьох локаціях: «Садок» (3-8 років); «Школа їзди» (7-10 років), «Крос-кантрі» (9-14 років) та сімейна естафета «Тато, мама, я – велоСІМ’Я».

Організатори: ГО “Велосипедно-туристичний клуб “ЛІДЕР” за підтримки управління у справах культури, молоді та спорту та управління освіти Ужгородської міської ради, КОДЮСШ “Спартак”, Закарпатського ОЦФЗН “Спорт для всіх”, ВПГО “НОК України” в Закарпатській області, а також спонсорів і партнерів.

У травні минулого року працівниками УЗЕ в Закарпатській області було складено адміністративний протокол відносно одного з районних суддів Закарпатської області за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю).

Вказаний суддя, без поважних причин не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані, а саме, про отримання доходу від продажу земельної ділянки у м. Ужгород, у сумі 160 тис. грн.

Після розгляду вказаної адміністративної справи, суддю було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, однак суддя не погодився з винесеною постановою і подав апеляційну скаргу.

Апеляційним судом скаргу судді було розглянуто та залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

До поліції ще 27 квітня звернулася мешканка села Ільниця Іршавського району.

Вона повідомила, що її 26-річний син приблизно о 5 годині ранку пішов із дому в невідомому напрямку.

Більше про нього нічого не відомо.

Для проведення пошукових робіт залучалися: ГПРВ м. Іршава АРЗ СП, працівники лісового господарства та місцеве населення.

Наразі рятувальники призупинили пошуки.

Мати просить, якщо комусь щось відомо про хлопця, повідомити за номером 102.

Пораненого канюка знайшов на вихідних Станіслав Шух. Розповідає, натрапив на пернатого хижака випадково неподалік села Вільховиця на Мукачівщині.

Тож відвіз птаха до Ужгорода – в обласний еколого-натуралістичний центр. Тут уже виходили сімох представників родини яструбових. Останнього, теж канюка, буквально, кілька тижнів тому кільцювали і випустили на волю. У його «домівці» зараз і мешкає новенький. У центрі кажуть – птах потрохи звикає, аби призвичаїтися потрібно, щонайменше, тиждень. А на те, щоб почувався, як удома, можуть піти місяці, про це повідомляє телеканал Сіріус.

Пернатих хижаків спеціалісти рекомендують не забирати з дикої природи, навіть якщо це пташеня, яке випало з гнізда. Його краще залишити там, де бачите, про нього подбають батьки. Та в цього птаха сильно травмоване крило, він не може літати, тож зараз йому просто необхідна опіка.

Учора, на КПП “Лужанка-Берегшурань” від серцевого нападу помер чоловік.

Берегівець 1972 року народження пішки перетинав кордон, бо на угорському боці його вже очікувало медичне авто, яке мало доправити його до медичного центру саме для операції на серці, пише Закарпаття онлайн.

На українському боці контрольно-пропускного пункту його оформили поза чергою, але відразу після митно-прикордонного контролю чоловікові стало зле. Йому викликали “швидку”, але медики зарадити нічим уже не могли.

Разом з ним до сусідньої країни їхала дружина.

Дивовижний кущ тамариксу  розквітнув біля входу в Ужгородський ДРАЦС.

Рослина є дуже витривалою. Родом вона з Азії.

У різних регіонах рослина відома під назвами Боже дерево, гребенчук і бісерник, жідовільнікДдженга.

Утім мало хто знає, що кущ іще й цілющий.

Із давніх-давен люди використовують солодкуватий сік густої консистенції, що покриває в літній період гілки деяких видів рослини. Проте лікувальними якостями наділені всі частини рослини – квіти, плоди, листя, кора.

А з деревини тамариксу виготовляють витончені вироби, із гілок плетуть кошики і ажурні меблі, А для пасічників рослина взагалі є незамінною. Вона забезпечує бджолам багатий і тривалий збір нектару.

zakarpatpost.net

Comments are closed.