Чи був Лаборець господарем Ужгородського замку

[Total: 0    Average: 0/5]

Зараз точиться дуже багато суперечок про те, які народи населяли в давнину територію Закарпаття, чи ці землі належали Київській Русі, чи входили до складу якоїсь іншої держави. Звісно, в історії більше міфів, ніж правди, тож сліпо вірити всьому сказаному не можна, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Газета «Неділя Закарпатські новини» теж вирішила провести власне дослідження, але не щодо того, ким були наші предки, а ким був відомий нам князь Лаборець і чи дійсно землі сучасного Ужгорода так легко захопили племена угрів. Наше розслідування так само не можна вважати єдиним правильним, утім воно варте уваги, адже розвінчує багато відомих міфів, на які роками не зверталася увага.

 Тож хто такий Лаборець?

Офіційно вважається, що він був правителем Ужгорода, мужньо боровся з завойовниками і ними ж був вбитий.

При цьому, що цікаво, до уваги береться угорська хроніка, написана невідомим автором і підписана як Анонімус із назвою  «Діяння угрів» (Gesta Hungarorum), написана орієнтовно у ХІІ-XIII столітті.

Аби не бути голослівними, процитуємо уривок із тексту: «Князь Алмош і його дружина поїхали до фортеці Гунг, щоб завоювати її. І коли стали розкладати табір біля мурів, тоді ж вождь тієї ж фортеці на ім’я Лаборций, який по їх мові називається Дука, став тікати і хотів дійти до фортеці Землум. Воїни ж князя, переслідували його, зловили біля річки Свіржава і на тому ж місці мотузом повісили його. І від цього дня ту річку назвали од його імені Лаборций (Лаборець). Тоді князь Алмуш і його люди зайшли у фортецю Гунг, богам безсмертним пожертвували великі жертви і гуляння зробили на 4 дні».

При цьому в Угорщині нині ця хроніка вважається офіційним документом, хоча насправді автор писав її як художній роман, де можуть мати місце не лише реальні події, але й домисел. Тим більше що Анонімус додав до свого твору багато дійсно міфічних подій, але зараз вони нам не цікаві.

Князь чи комендант замку?

Тому повернемося до Лаборця. Чому його прийнято вважати князем, коли в тексті цього не вказано? Ймовірно, він був лише комендантом замку, не більше.

Відомий ужгородський дослідник Йосип Кобаль також дотримується такої думки. Він вважає, що в хроніці, на яку нині всі посилаються, написано, що Лаборець був «всього лише комесом кріпості», якого місцеве населення називало не правителем, а  дукою, що в перекладі означає військовий керівник, а не князь.

І справді, цю деталь у тексті мало хто протягом століть брав до уваги. Утім людям завжди потрібні були легенди, у яких замальовувалися б герої. Нашим предкам  також. Самим угорцям було абсолютно байдуже, ким вважають слов’яни Лаборця – давнім князем чи військовим, навіть якби сторожем… це  для них значення не мало зовсім. Отже, про Лаборця почало з’являтися багато різних оповідок, що передавалися з покоління в покоління і дійшли навіть до наших часів.

Яку фортець захопили угри?

Вважається, що на Ужгород напав Алмош, взяв облогою  замок і встановив правління над місцевим населенням. Він є дійсно історичною постаттю, народився приблизно у 820 і помер у 895 році. Князь вивів давніх угрів із Західного Сибіру до Дунайської низовини через Карпати у період великого переселення народів. Подія справді мала місце і в її достовірності ніхто не сумнівається.

Утім, яку фортець захопив вождь, якщо замку Унг на той час ще не існувало? Будувати замок почали лише у Х – на початку ХІ століття і про нього як вже про існуючий є документальні згадки в 1086 році під час набігу половецької орди, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину. Тоді Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Загалом на Закарпатті кам’яні замки почали інтенсивно будуватися лише після татарської навали. Тож про який Унг іде мова?

Навіть якщо на місці сучасного замку була якась дерев’яна будівля, навряд чи про неї в угорській хроніці хтось би взагалі згадував, адже таке укріплення легко спалити, зруйнувати і словом «вар», що означає фортеця, її б ніхто не називав. Крім того, після зайняття маленької халупки, угри б не влаштовували гуляння на 4 дні і не приносили жертви своїм язичницьким богам.

Інша версія припускає, що замком Унг могла бути Горянська ротонда і взагалі, що старий Ужгород знаходився в Горянах, але на той час там також ні замку, навіть якогось укріплення не існувало.

–  Наразі знаємо, що Ужгород стає середньовічним містом у VIII – IX століттях, – каже історик Роман Офіцинський. – Навколо городища-замку об’єдналося кілька прилеглих поселень. Замок Унг писемно відомий від середини XIII століття. Є три гіпотези щодо його розташування: на Замковій горі; поблизу села Драгньов (Словаччина), де Уж впадає в Лаборець, 30 км західніше Ужгорода; у Горянах. Останнє припущення пов’язане з ротондою і замком, який у 1320-х роках розібрав Філіп Другет, а камінь використав для відновлення на Замковій горі іншої фортеці, знищеної монголами.

Отже, якщо в хроніці описано дійсно достовірні, а не вигадані письменником факти, то мова могла йти тільки про давню фортецю Драгньов у Словаччині, а не про відомий нам Ужгородський замок, тим більше що, як зазначено у старовинному тексті, Лаборця втопили у річці, яка тепер зветься Лаборець, що протікає через це село і там же впадає в Уж. Отже, словацька фортеця логічно могла зватися Унг.

Тобто до Ужгородського замку Лаборець, якщо він був історичною постаттю, насправді не міг мати ніякого відношення, незалежно від того, був він князем чи комендантом.

Утім варто звернути увагу іще на одну історичну деталь. Офіційною датою смерті Лаборця вважається 896 рік, а Алмоша – 895-й. Тож як міг вбити Лаборця уже мертвий на той час Алмош? Хоча дати, можливо, умовні.

Однак  у тих же хроніках згадується, що в бою за Ужгород було вбито і самого вождя угрів і що поховали Алмоша  у валі Земплинського городища — у фортеці, яку також здобули кочівники. Це – справді історичне місце у Словаччині і саме до цієї фортеці насправді хотів втекти Лаборець. До речі, свого часу словацькі археологи навіть знайшли там могилу Алмоша, рясно оздоблену золотом.

Тому хоч згодом Ужгород угорці й захопили, але сталося це насправді пізніше, а в письмових джерелах, на які досі посилаються наші та угорські історики, мова йде зовсім не про столицю сучасного Закарпаття, а, скоріш за все, про інше поселення над річкою Унг.

Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

 

Comments are closed.