Чому закарпатського безногого Івана з доброю душею захистила гадюка

[Total: 5    Average: 3.8/5]

Івана з вишнього кінця у нашому селі знали всі – і старі, і малі. Іван був інвалідом. Ще в дитинстві йому відірвало ногу поїздом. Він пробував кілька разів одружитися. Але сімейне життя у нього так і не склалося. Добре, що хоч мав батьківську хату. Пробував сам господарювати вдома. Та й люди чим могли йому допомагали. Хтось одежину нову принесе, хтось – сметани, а хтось – молока, – пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

Жив він бідно, але не голодував. Та й любили його в селі, бо мав вам дуже добру душу. Одного разу прихистив у себе молоду сім’ю, поки вони збудували хату. Іншого разу дав прихисток дітям із Чорнобиля. А недавно в нього гостювали цілий місяць діти із Донецька. Та й хата в нього була дуже чепурна, доглянута. І в хаті – чистенько. Та й ніколи в брудному одязі його ніхто не бачив. Жив Іван, радів сонечку і людям. Аж тут сталася халепа. Запала його хата в око одному з наших крутеликів. Він заявив, що Івана треба здати в будинок для літніх. А може навіть до психдиспансера.

Всі в селі дуже перелякалися з тієї дивної новини – чого б це раптом? Як тільки могли, вмовляли крутелика Влада відмовитися від своєї ідеї, лякали Божою карою. Але той тільки зверхньо зиркав на людей.A Іван став безтямно молитися. Він дуже просив Бога захистити його. Родичів у нього вже в селі не було – всі повмирали, а залишилася тільки далека рідня. Та й ті роз’їхалися по інших селах. Іван геть змарнів – не міг спати ночами, думаючи про своє майбутнє.А в неділю так ревно молився в церкві, що в людей на очі набігли сльози.

І тут сталося нечуване. Не знати,чи Бог почув його молитви, чи зовсім їх відкинув. Бо у двір до Івана заповзла велика змія. Коли Іван її побачив, боявся зрушити з місця. Так вони кілька хвилин і дивилися непорушно одне на одного. А потім змія вмостилася на дровах і розтягнулася на сонечку.

У Івана аж руки від такого жаху затрусилися. Люди теж збіглася подивитися на таке диво. Але близько ніхто не наважувався підійти. Всі жаліли Івана, що на нього посипалися такі біди. Але одна літня жінка не розгубилася і сказала, що треба поставити змії блюдечко з молоком. Так і зробили. Змія вдячно потягнулася за вечерею, а потім знову витягнулася на  дровах.

Наступного ранку Іван вже не так боявся змії. А вона його більше не лякала. Сиділа собі на дровах, як якесь кошеня, бо там було дуже багато сонця. Так минув тиждень. Іван підливав гадюці молока, а вона звивалася кільцями на сонечку і відпочивала.

Аж ось у двір зайшов Влад із якимись людьми, що тримали в руках якісь папери. Івану стало зрозуміло з півслова, що в нього хочуть відбирати хату. Його губи стали білі як крейда. Але тут сталося те, що нікого не чекав. Із дров піднялася гадюка і сердито засичала на гостей.

Куди й поділися самовпевненість та зверхність Влада і його довірених осіб. А потім гадюка стала звиватися по доріжці і підступатися до Влада. Він закричав від жаху і почав тікати. Але гадюка пустилася за ним навтьоки. Це було страхітливе видовище. Вулицею дуже швидко звивалася змія. Її вигляд навіював жах. Було видно, що вона дуже збуджена і розлючена. А Влад ледве встиг заскочити у свою дорогу автівку. І коли двері за ним зачинилися, гадюка здивовано піднялася, витягнула голівку. А потім зморено опустилася на землю і поповзла знову до Івана – так ніби це була її домівка.

Влад після цієї події став розпускати плітки, що це Іван навмисно натренував змію. Але в цей двір податися він боявся. Обходив його десятою дорогою. А гадюка залишилася жити на обійсті Івана. Вона стала сільською знаменитістю.

Про Влада вже ніхто у нашому селі і не пам’ятав би, якщо б не ця пригода. Бо згодом його обікрали його ж друзяки. А пізніше ледь не спалили йому хату. А от про Іванову змію пам’ятають усі, хоч її вже і немає на світі. Напевно, тоді, коли вже настав її смертний час, вона подалася кудись у ліс – щоб померти на самотині. Іван довго тужив за цією своєю дивною покровителькою. І ще довго ставив блюдечко з молоком на землю біля сараю – все ж таки він все ще мав надію, що вона до нього повернеться.

Марія КАЧУР, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.