Інавгураційна промова Володимира Зеленського увійде до хрестоматій з української історії

[Total: 0    Average: 0/5]

Кіт виліз із мішка

Її побудовано за усіма законами шоу-текстів – стенд-апів, тостів, епітафій (особливо згадується поминальне слово Остапа Бендера на могилі Паніковського) тощо. Спершу трохи про себе і про сина, потім – усе ширше і ширше – охарактеризовано усіх присутніх.

Насамкінець – усі у ступорі, натомість автор виходить геть з гордо піднятою головою, весь білий і пухнастий. І ще – незвично блідий і навіть з дещо менш оксамитовим тембром голосу, ніж звично. Отакого приблизно ми і чекали від нього упродовж усієї виборчої кампанії, але так і не дочекалися. Мішок знято тільки тепер, кіт виявився з пазурами і зубами. Шоу було розраховано не так на тих, хто сидів у залі, як на виборців, що стояли назовні і спостерігали за усім з екранів. Слова Президента про розпуск парламенту викликали вигуки «Красава!», пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Схоже, що і далі все в Україні розвиватиметься за принципом Show must go on! Дуже характерні прикінцеві репліки, якими обмінялися спікер і президент: «Було весело» – «І це тільки початок!». Через шість годин оголосив про свою відставку прем’єр – очевидно, вже втомився сміятися. Тож усі прикінцеві кадрові призначення Петра Порошенка – коту під хвіст. Наступник здатний легко змести їх, як пішаків з шахівниці. Правда, така чарівна сила діятиме доти, доки не вивітриться рейтинг у 73%.

Україна входить у нову зону турбулентності. Якщо попередні три роки були маленькою добою застою, такою собі брежнєвщиною на український лад, то тепер знову все починає рухатися. У планах нової владної команди (більшість якої все ще лишається у тіні) – прочистити Авгієві конюшні, спрямувавши у них найближчу річку. Конюшні захаращувалися упродовж усіх двадцяти восьми років незалежності, чистилися тільки спорадично і символічно (пару люстрацій), вони стали настільки мафіозними, що Європа вже махнула на нас рукою, а Україна стала найбіднішою країною субконтиненту, випередивши навіть сусідню Молдову, адже тут усе найсмачніше діставалося мафії, яка паразитувала навколо престолу. Тепер прийшов Андерсенів хлопчик і заявив, що король голий. Після нього це стали повторювати усі. Сказати таке перший раз – подвиг, повторити – вже банальність.

Новий Президент і далі міниться на очах, як листівка-переливашка. Колись вони були дуже популярними: дивишся на неї під одним кутом – зайчик, а під іншим – вовк. Пан Володимир (сам вимагав звертатися до нього без по батькові) то посміхається, то демонструє гострі зуби. Він балансує на тонкому лезі, бо від народної любові до народної ненависті – один-єдиний крок.

Мир для України – це те, чого прагнуть не 73, а 100%. Мир на українських умовах. Українці по один бік від лінії розмежування мусять домовлятися з тогобічними українцями, бо вичавити звідти російські війська можна тільки спільними зусиллями. Отже, ідеться про якусь автономію для окремих районів Донбасу – бодай тимчасову. Відтак – про принципове піднесення життєвого рівня в Україні, бо тільки цим шляхом можна повернути Крим. Україна буде або з олігархами, або з Кримом.

Порошенко посивів за перший рік свого президентства. Внутрішня сивина Зеленського відчувається вже зараз. За якісь два місяці він може досягнути такого рівня концентрації владних важелів у власних руках, якого не було у жодного попередника. Якщо ще звертатиметься до механізму всенародного референдуму (правда, для цього потрібен окремий закон), така влада просто стане абсолютною – але тільки доти, поки народ симпатизує йому. Це буде така собі диктатура пролетаріату – тільки не у більшовицькому варіанті, а в якомусь іншому. Злидарі нині становлять більшість українського електорату. Володимир Зеленський заявляє, що прийшов, аби зменшувати цей прошарок. Тобто він у кінцевому підсумку рубатиме сук, на якому сидить, і потребуватиме іншої опори.

Поки же все справді весело. І ще тривожно. Політичне життя стає все більш ірраціональним і у перспективі – репресивним. Виборці Зеленського хочуть услід за Тарасом Шевченком, щоб полилась кров ворожа у синєє море. На зміну війні з Росією насувається новий, вже внутрішній конфлікт. Україна ніколи вже не буде такою, як раніше, бо просто підійшла до межі…

Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.