От кажуть – американці такі ввічливі, що страх. Усміхаються тобі на кожному кроці. Але моя бабуся і їх довела до сказу. Зірвала з них цю маску, так би мовити – пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
І тут наша бабця стала всіх дивувати. Перехожі чи ті, хто надає якісь послуги, звично питають, як у неї справи. А бабуся тоді заводиться – і не вгаває, доки слухач не наважується на ганебну втечу. Розповідає, що корову вдома продала, що сусід був алкоголіком, що вдома ціни на продукти високі, пенсії на прожиття не вистачає, що дровами палити важко, а на газ треба грошей і грошей. Тирада займає щонайменше півгодини.
І співрозмовники ладні з м’ясом вирватися, тільки б вибратися з рук такої талановитої оповідачки. Причому англійських слів вона знає щось біля сотні. Радше тільки вставляє їх у розмову.
А лопотить вона здебільшого своєю рідною мовою. Тож всі ті давні знайомі жодного разу більше не питали, як там у бабусі справи. Вони навіть бояться їй посміхнутися – а що, коли бабуся сприйме це як запрошення до розмови? Тепер вони тільки кивають на знак вітання і шугають повз неї зі швидкістю світла.
А ви кажете – ввічливість. Якщо вже говорити про справжню чесність, то вона потребує неабияких жертв, до яких багато людей на цьому світі ще зовсім не готові.
Василина БАБИЧ, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
