Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 28 травня

[Total: 0    Average: 0/5]

День на Закарпатті був багатим на події.

Проведення впізнання загиблої малолітньої дівчинки, тіло якої виявили у річці Теребля під мостом на Закарпатті, підтвердило, що це була шестирічна мешканка румунського села. Про це журналісту УНН повідомила спеціаліст відділу комунікації ГУНП у Закарпатській області Інеса Манзулич.

“Батьки дівчинки були присутні на впізнанні тіла, особу дівчинки встановлено – це була шестирічна мешканка повіту Марамуреш в Румунії. Попередня причина загибелі – утоплення”, – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, у Тячівському районі Закарпаття у річці Теребля під мостом виявили тіло малолітньої дівчинки.

Також, було відкрите кримінальне провадження за ст. 115 КК України з позначкою “нещасний випадок”.

Улюблене місце прогулянок уже кількох поколінь ужгородців. Тут люблять проходжатися закохані, тут відпочивають після занять студенти, тут здійснюють пробіжки ті, хто веде активний спосіб життя, тут вигулюють чотирилапих улюбленців їхні господарі, тут фотографуються туристи… Романтична і гарна у всі пори року липова алея давно стала однією з візитівок столиці Закарпаття. Без неї нині важко уявити сучасний Ужгород і навіть не віриться, що на її місці колись була пустка, а замість могутніх дерев росли чагарники, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

https://zakarpatpost.net/wp-content/uploads/2018/12/%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0.jpgАлея є одним з найкращих здобутків багатого на позитивні моменти  чеського періоду. Її визнано пам’яткою садово-паркового мистецтва. Простягається вона вздовж набережних Незалежності та Студентської.

Ужгородська липова алея має довжину 2,2 кілометра. Її прикрашають шість видів лип по обидва боки пішохідної доріжки. Так, зокрема, стверджує історик Роман Офіцинський.

За його словами, засадили алею у 1928 році чеські ботаніки. Тоді вона нараховувала близько 300 дерев. Зараз окремі з них засохли, деякі поламали, окремі вирубали. Торік до дня міста на ділянках, де давно не було дерев, висадили кілька саджанців лип. Проте, на жаль, деякі з них зламали.

Зараз ландшафтний дизайн настільки став популярним, що закарпатці активно цікавляться, як найкраще облагородити територію. Бажаючих створити біля будинку маленький рай усе більше. І це природно. Кожен з нас прагне відчути поруч із собою частку живої природи і насолоджуватись красою.

Тож на численні прохання читачів у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» знову побувала ландшафтний дизайнер із Ужгорода Сніжана БОЙКАС.

Сніжано, чи є такі рослини, які бажано не використовувати при озелененні?

Дивлячись, про яку територію йде мова. Наприклад, для маленької – великі не підходять. Велети – для великих ділянок, що займають гектари. Тобто, треба звертати увагу на сорт рослини, якою висоти вона буде сягати.

Також біля будинків небажано садити дуби, які кореневою системою можуть зруйнувати фундамент, або горіхи, під якими взагалі нічого не хоче рости. Берези також не варто висаджувати, у них дуже розгалужені корені. Ці дерева підійдуть для великого саду, або якщо ділянка прилягає до лісу.

Тамара Сухенко – психолог, коуч, авторка книжки — методичного посібника «Як обрати професію майбутнього. Посібник для молодих людей від 13 до 80», спікерка конференції «Підлітки. Освіта. Інструкція до дії», організованої «Освітнім експериментом»

Ми живемо у світі, де професії швидко народжуються та помирають, дипломи вишів не гарантують працевлаштування, розрив між реальним запитом роботодавців і програмами навчання збільшується, та й саме слово «професія» застаріває як поняття. Невизначеність стала нашим постійним партнером та супутником. Питання профорієнтації викликає тривогу у батьків та підлітків, пише womo.ua

Як психолог я багато років допомагаю підліткам з їхнім професійним вибором. Крім того, як  мама двох синів, маю батьківський досвід спостереження за їх професійним самовизначенням. Він був різним і непростим, зокрема, старший син тричі змінював напрямок навчання, доки не знайшов улюблену справу у віці 19 років, молодший визначився у 15, що дозволило йому вже в 20 почати працювати за фахом.

Уявіть собі, що приходите ви з веселим настроєм на улюблену, наспівуючи улюблену мелодію, відкриваєте двері, радісно заходите…. І відчуваєте на собі погляд. Дивитесь у всі боки – нікого… аж раптом робите крок, а під ногами… змія.

Саме так розпочався сьогодні робочий день в читача газети «Неділя Закарпатські новини» Володимира з Перечина, який і розповів нам історію.

Відчинивши двері авто боксу, закарпатець побачив на землі полоза.

Зустрічі обидва були не раді і обидва перелякались один від одного. Після хвилини мовчання і погляду очі в очі незваний гість виповз на вулицю і подався у своїх справах.

Єдине, що встиг чоловік – сфотографувати змію. Довжина її була приблизно 1,5 метрів.

Варто зазначити, що цей вид плазунів дуже рідкісний і зустрітися з ними випадає нагода одиницям. Тому нашому читачу неймовірно  поталанило.

Лісовий полоз несений до Червоної книги України, тому вбивати цих змій не можна.

Легендарні і величні закарпатські замки ваблять і місцевих, і туристів. Вони приховують ще багато невідкритих таємниць і зачаровують своєю романтикою, кам’яними мурами, які були свідками дивовижної історії нашого краю, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Що ж від нас приховують головні фортеці області? Що вдалося знайти під час розкопок на території Ужгородського замку? Коли чекати реконструкції Невицького?

Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з відомим закарпатським істориком, археологом та дослідником, кавалером ордену Марії Терезії Олександром ДЗЕМБАСОМ.

– Ви говорили про те, що під час проведення водогону до Невицького замку було використано закон Блеза Паскаля. А які на сьогодні таємниці ще приховує замок?

Чи знаєте ви, на якій вулиці жив перший мер Ужгорода

– Водогін і є найбільшою з поки що знайдених. Він може стати неабиякою родзинкою для туристів при відвідуванні Невицького замку. Адже це – унікальна річ, зроблена в нашому краї ще за два століття до того, як був відкритий закон сполучених посудин. Ми не можемо стверджувати, що такий водогін використовувався лише у цьому замку, адже здебільшого пам’ятки замкової архітектури, і не тільки у нас, досить погано досліджені. Але масштабні роботи тепер проводяться і в Словаччині, і в Угорщині. Гадаю, таких пам’яток буде виявлено значно більше, адже технологія  відома. І в якій би таємниці вона не зберігалася, це десь повинно було просочитися. І ми ще не раз будемо здивовані.

Чи знаєте ви, на якій вулиці жив перший мер Ужгорода

Ось, як він описує давню вулицю у книжці “Ужгород відомий і невідомий”:

«На початку 1860-х років, після відновлення конституційного ладу в Угорщині, Вовняну вулицю перейменували на Текелі на честь відомого угорського громадсько-політичного діяча, а після приєднання нинішнього Закарпаття до Чехословаччини її назвали вулицею Духновича. Цю назву відновлено лише в останні роки, – продовжує оповідку ужгородський історик. – Сьогодні вулиця Духновича не представляє цілісного архітектурного комплексу. Поряд із будівлями ХІХ століття зустрічаємо пам’ятки 20-30-х років ХХ століття, а подекуди уже й сучасну забудову. Однак нижче від єпископської резиденції височіє будинок, зведений у формі літери П, з довгим внутрішнім двором та багатою декорацією. До Першої світової війни там проживав колишній мер Ужгорода, знаний фольклорист, перекладач Міхай Фінцинський».

Але що нам відомо ще про старовинну вулицю? Фактів не так уже й багато, але дещо можна дізнатись.

На озерах в Ужгороді кілька лебединих родин вивели свої виводки малюків.

Це радує, адже торік ми всі раділи появі на світ лише пташенятам, що народилися на Кірпічці.

Наразі від тієї родини залишився лише лебідь Тато.

Разом з новою “дружиною”, Леді Гагою, що прилетіла з Угорщини, після смерті Мами лебідки він створив пару і перебрався в інше місце.

Зараз у цих лебедів шестеро пташенях. У іншої родини, яка живе на тих же озерах (із метою безпеки поки що не вказуємо місце) з’явилося на світ семеро лебедят, але зараз їх, на жаль, тільки шестеро.

Фото пташенят опублікувала в соцмережі Mushak Alla.

Квіти наче випадають із картини, до яких можна доторкнутись, погладити, відчути на дотик.

Неймовірні дива на полотні творить закарпатка своїми руками.

Її роботи дуже реалістичні і зачаровують технікою виконання.

Журналісту газети «Неділя Закарпатські новини» вдалося поспілкуватися з майстринею і вона розповіла, що техніка називається «вишивка тканиною». Продає вона вироби по 1200 гривень за роботу розміром 50 на 70 сантиметрів.

Учора, 27 травня, о 15:00 до закарпатських рятувальників звернулись мешканці м. Хуст за допомогою. Стурбовані клієнти місцевого кафе-бару, що на вул. А. Волошина, просили бійців ДСНС врятувати маленьке пташеня, яке випало з гнізда.

Як з’ясувалось, вухасте совеня випало з гнізда на дах цього розважального закладу. А  схвильована долею свого пташеня мати-сова, все  кружляла над будівлею та кричала.

Про це повідомили в У ДСНС України у Закарпатській області.

На місце події прибули бійці ДСНС 10-ї державної пожежно-рятувальної частини. За допомогою спецдрабини вони повернули «загубленця» до гнізда, яке ці нічні птахи облаштували на сосні біля бару.

zakarpatpost.net

Comments are closed.