На заробітках закарпатець обчистив чоловіка, на якого працював, а потім почав грабувати пенсіонерів

[Total: 1    Average: 1/5]

Компанія обікрала 12 стареньких, за якими попередньо стежила і вивчала їх розпорядок дня

На Хустщині заробітки – традиційна родинна справа багатьох. Тут їдуть на сезонні роботи цілими родинами. Але важко трудитися хочеться далеко не всім. Комусь хочеться більш легкого заробітку. Так думав 26-річний Володимир (із етичних міркувань імена замінено) , пише газета «Неділя Закарпатські новини».

На заробітки вів їздив ще зі шкільних років. Спочатку із батьком – на літні канікули, а в старших класах уже й сам. Після отримання атестату вирішив не здобувати ніякої професії, оскільки вважав себе чудовим будівельником і без будь-яких дипломів. Тож мандрував Україною і спільно з іншими робітниками будував приватні будинки, готелі, розважальні заклади. Як правило, знайти «місце під сонцем» йому вдавалося, хоча не завжди.

Так у пошуках «хліба» Володимир побував і в Києві, і в Одесі, і на Миколаївщині, і в Запоріжжі, і в багатьох інших куточках держави. Працював чесно, старався, бо знав, що родині потрібні гроші. Його батько помер, а мати хворіла, тож мусив заробляти на ліки, оскільки був єдиною дитиною у неньки.

Та якось під час чергового виїзду на чужину у Херсонській області закарпатець познайомився з групою місцевих любителів легкої наживи, які займалися грабежами і мали у «трудовому стажі» вже по кілька відсидок у місцях позбавлення волі.

Доля звела хлопців у одному з кафе за кухлем пива. Володимир поскаржився новим знайомим на те, що виконав чималий обсяг робіт, але його разом з групою земляків, господар не розрахував. Бідкався на важку долю, розповідав, скільки грошей потрібно на медикаменти старенькій матері. А тут його так несподівано «киданули». Тоді 34-річний Юрій та 45-річний Дмитро порадили молодику піти на відчайдушний крок – відібрати зароблене силою, мовляв, у господаря й так фінансове становище краще, ніж у закарпатця, тож він просто не мав морального права так вчинити зі своїм працівником.

«Трійця» навіть склала план дій і вирішила «розжитись» на чималі кошти. Оскільки Володимир знав, що замовник – людина  далеко не бідна, та ще й образа взяла гору над розумом, легко погодився на пропозицію.

Тож одного недільного дня, коли 67-річний господар поїхав на відпочинок за місто, компанія «верхолазів» розбила вікно на другому поверсі і проникла до житла. У помешканні непрохані гості перевернули все догори дном.

Обнишпорили всі кімнати. Знайшли золотий ланцюжок, перстень із діамантом та старовинні монети. Із грошей – всього 300 доларів та 7 тисяч гривень. Інші заощадження ґазда, видно, тримав у банку. Розраховуючи на більш вдале «полювання», дещо розчаровані, грабіжники так само через вікно покинули житло.

Легке життя більше сподобалося Володимиру, ніж важка фізична праця, тому коли в компаньйонів скінчилися гроші, він із радістю пішов з ними на наступну справу.

Головним у команді був Дмитро. Йому як найстаршому і найдосвідченішому довіряли всі. Він і обирав об’єкти спочатку для спостережень, а відтак – для непроханого візиту.

 

Знайшовши пенсіонера, який більш-менш пристойно виглядав і жив одиноко, чоловіки починали вивчати його розпорядок дня, аби точно знати, коли людина відлучиться з дому. Могли стежити за людиною й по кілька днів поспіль, іноді – навіть тижнів, остерігаючись промаху.

Отже, із наступного разу вони завітали до  80-річної жінки, дочка якої жила у столиці і відправляла їй гроші через банківську картку. У масках вони проникли до старенької, силою відібрали платіжку, дізнались пін-код і зняли з рахунку 8 тисяч гривень.

Далі було ще кілька пограбувань, коли злодії зламували двері і цупили з осель побутову техніку, коштовності, навіть подушки, ковдри, годинники.

«Я розуміла, що хтось за мною пильнує. Погляди сторонніх я відчуваю спиною. Тому поводилася обережно. Так тривало два тижні. Того осіннього дня я пішла в магазин за продуктами. Серце стискалося, було дивне передчуття. Тому повернулась додому з півдороги. У коридорі побачила, що двері відчинені навстіж. Я тихо повернулася на вулицю, сховалася за сусіднім будинком і викликала поліцію. На щастя, правоохоронці прибули за кілька хвилин. Вони пов’язали злодіїв і відвезли до відділку», – сказала на суді жінка.

На своє виправдання Володимир наголосив, що кається у вчиненому і просить вибачення у всіх скривджених. Також хлопець додав, що став на злочинний шлях через відчай.

«Я завжди жив чесно, заробляв своїми руками. Але коли мене кинули, захотілося помсти. У мене не було коштів на те, аби придбати матері ліки», – зазначив він.

Як виявилося під час слідства, злочинці пограбували дванадцять стареньких, у яких поцупили добра на сто тисяч гривень. За скоєне їм довелося відповісти перед законом. Тож Дмитро отримав 10 років ув’язнення, Юрій – дев’ять, а наш закарпатський «опришок» – шість.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *