Чи знаєте ви, де на Закарпатті вода говорить

А ще ця місцина вважається місцем сили, там збираються босоркані та віщуни

Одне з найбільш мальовничих місць Закарпатті, одне з семи чудес України  – водоспад Шипіт. Зараз він відомий на всю державу, завдячуючи фестивалю неформалів, який проходить тут з 1993 року щоліта, але милуватися красою дива природи туристи їздили сюди і раніше… і не тільки вони, адже водоспад вважається місцем сили і відомий серед знахарів, віщунів та босоркань, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Знаходиться Шипіт біля села Пилипець на Міжгірщині. Його води б’ють із підземного джерела, що знаходиться на горі Великий Верх.

Стрімкі потоки несуться донизу з 14-метрової висоти. Розбиваючись об каміння, струмені утворюють дивовижну картину: вода розбризкується і переливається фантастичними барвами, видаючи звуки, які чути далеко.

Кажуть, що саме завдяки «шуму» водоспад і отримав назву Шипіт, просто здалеку шум нагадує шепотіння.

Утім про те, чому водоспад назвали саме так, існує й багато легенд.

Найвідоміша з них дуже романтична. У ній розповідається про дівчину з багатої родини, яку батьки мріяли видати заміж за забезпеченого нареченого і до якої сваталося багато впливових хлопців. Однак Марічка покохала бідного пастуха Іванка.  Як кажуть, серцю не накажеш. Утім закохані знали, що їхню любов не визнають батьки, тож не дозволять поєднати долі, тому зустрічалися в лісі таємно. Але немає нічого таємного, що б не стало явним. Пару бачили односельці і почали про них говорити. Про пристрасть доньки дізналася і її мати. Розгнівана жінка простежила за

Марічкою, коли вона йшла на побачення, і влаштувала скандал. Коли вона кричала, на небо насунулись хмари і почалася гроза. Лив страшенний дощ, блискавки влучали в дерева. Сильний порив вітру роз’єднав руки закоханих – і обоє полетіли у прірву. А там вони зникли під водою у стрімких потоках гірського водоспаду. Побивалася мати з горя дуже довго і щодня ходила на місце, де загинули Марічка з Іванком. Врешті-решт жінка збожеволіла і розповідала усім, що чує з-під води голос доньки, яка шепоче, що кохає Івана. З тих пір водоспад і прозвали Шипотом.

Старожили на Міжгірщині переповідають ще одну оповідку про водоспад. Кажуть, що колись у цих місцях жив бродячий музикант. Він знав багато казок, чудово співав, грав на сопілці, багато подорожував світом і наслухався всякого. Ще хлопцем вирушив із рідних країв у мандрівку, аби побачити, як люди живуть. І лише на схилі літ повернувся додому, де навчав земляків своєї мудрості, передавав усім здобуті знання. А коли зрозумів, що прийшов його час помирати, пішов до водоспаду і там заснув навіки. Поховали його неподалік. Але з того часу вода ніби ожила. Заговорила. Люди запевняли, що то музикант говорить до них голосом водоспаду, але головне не почути його, а зрозуміти, тому й прозвали водоспад Шипотом.

Але не тільки старовинні легенди існують про Шипіт. Є й більш сучасні і більш реалістичні.

Цікаво, що серед туристичних походів місцями сили Шипіт займає номер 1. Справді, ця місцина наділена унікальними особливостями. Тут справді ніби дишеться легше і з’являється особлива енергія, наповнюючи організм потужним імпульсом. Місцеві переконані, що Шипіт – не просто водоспад,а цілюща водойма, яка, якщо вірити, може творити дива.

Колись біля водоспаду збиралися карпатські мольфари. Тут вони збирали лікарські рослини, читали замовляння, набирали води для обрядів. Ішов до  Шипоту на Купальську ніч і лісоруб Петро. Він з дитинства був хворобливим, а останнім часом після застуди ніяк не міг вилікувати запалення легенів, тож вирішив звести рахунки з життям. Але дійти до водоспаду йому не судилося. У темряві він упав на схилі гори, підвернув ногу і страшенно побився. Прямувала до Шипоту й Ірина, молода сільська босорканя. Саме вона й знайшла напівживого Петра. Дівчина потягнула хлопця до води, умила, щось над ним шепотіла, розвела багаття, зігріла, напоїла чаєм із трав – і він прийшов до тями. Але не говорив… тільки щось шепотів… Оскільки жила вона неподалік, відвела хлопця до себе додому і там виходила. Рідні думали, що хлопець загинув і вже навіть не шукали його. Провів Петро в Ірини майже два місяці. А відтак вирішив навідати рідних, але не сам, а зі своєю рятівницею. Хлопець закохався у вродливу ворожку і більше без неї не уявляв життя. Утім такій звістці родина не зраділа. Батько вигнав сина з дому і наказав більше ніколи не повертатися. Сумно було Петрові, але понад усе на світі йому хотілося бути поруч з Іриною. Одружились вони, зажили добре, з’явилися на світ і діточки. Ворожбитством Ірина більше не займалася, повністю присвятила себе сім’ї. Та якось посеред ночі до неї прийшла Петрова сестра і сказала, що мати помирає, благала невістку врятувати її. Ірина помчала до свекрухи, забувши про всі образи. З’ясувалося, що в неї була дуже висока температура, а лікар не знав, що робити. Молода жінка дала напитись хворій якоїсь настоянки, і вже за кілька хвилин та почала оговтуватись. Після того, як вона зцілила матір Петра, родина каялась, що спочатку так повелася з Іриною. А водоспад на згадку про дивне знайомство у колі сім’ї почали називати Шипотом.

Чи справді Шипіт зцілює – невідомо. Але в тому, що він дійсно величний, таємничий та навіть містичний, може переконатися будь-хто. А ще – поруч неймовірні гірські пейзажі та краса, яку варто побачити.

Володимир  ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net