Куди з Хустського пологового зник Мартін

На жаль, далеко не кожна дитина має родину. В інтернати та дитбудинки Закарпаття постійно потрапляють як малюки, яких покинули одразу після народження,  так і ті, хто залишився без батьківського піклування через життєві обставини.

Тож як живеться сиротам та соціальним сиротам – тим, хто не має кому сказати слово «мама», тим, кого називають «нічийними»,  тим, хто живе в оточенні нехай і чуйних, але чужих людей?

Про це та інше під час наших у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з головним лікарем Свалявського обласного Будинку дитини Володимиром БЕЙРЕШОМ.

– Скільки приблизно на рік всиновлюють дітей?

– У минулому році з нашого сиротинця всиновили 25, а в позаминулому – 35. Це був рекорд. А в середньому – 20-25 дітей. У цьому році поки що відбулися тільки 3 усиновлення. Усього ж у нас є 110 дітей. Хоч із соціальним сирітством і ведеться боротьба, та кількість дітей, які опиняються у нашому закладі, не зменшується. Наприклад, у 2012 році, коли я прийшов працювати у будинок дитини, у нас було всього 72 вихованці. Взагалі, як на мене, будинок дитини – це якийсь маркер суспільства. Чим більше дітей у нас, тим рівень життя у людей нижчий. І це – не лише щодо вилучених дітей, але й відмовних  та підкинутих.

– А з якого району області до вас потрапляє найбільше дітей?

– Дуже багато поступає з Ужгородського та Мукачівського. Але це – не показник. Справа в тому, що там є дитячі лікарні і туди йдуть народжувати жінки із усієї області. Крім того, поступають діти з Хуста та інших районів.

– Ви згадали про Хуст. Про випадок із підкинутим хлопчиком Мартіном знає багато хто з закарпатців. Чи він зараз у вас?

– Ні він, ні інший також підкинутий хлопчик із Хуста, до нас не поступали. Скоріш за все, їх всиновили. Про Мартіна я дізнався з Інтернету і днями говорив із заступником головного лікаря  з материнства та дитинства Хустської райлікарні Іваном Біцком, тож питав про Мартіна. Він сказав, що в них є дитина, яка набула статусу і її хочуть помістити до нас, але це – не Мартін.

zakarpatpost.net