Який він нині – забутий район промислового Ужгорода

[Total: 1    Average: 4/5]

Неперевершені пейзажі, занедбані тротуари, стара кам’яна кладка, багато пилюки в спеку і величезні калабані в дощову погоду – так можна в кількох словах описати ту частину мікрорайону Радванка, де зосереджено кілька промислових підприємств обласного центру.

Промислова частина Ужгорода в мікрорайоні Радванка добре відома хіба тим, хто там працює або ж мешкає. «Неділя» влаштувала екскурсію з фотоапаратом, щоб подивитися на занедбану околицю міста, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

На вулиці Гранітній, яка тягнеться від вулиці Дендеші до об’їзної траси, досі працюють кілька підприємств, серед них будівельні та деревообробні. Переважно промислова вулиця справляє гнітюче враження. Гранітна недоглянута і, на перший погляд, закинута та забута. Але це не так.

Старі бетонні та залізні паркани з облупленою фарбою, будівлі, тільки частина з яких приведена до ладу… Сама дорога на половині вулиці викладена старою кам’яною бруківкою, яка досі добре служить місцевим мешканцям та витримує навантаження великогабаритного транспорту. Ближче до об’їзної дорога асфальтована. Новим асфальтом нещодавно тут залили тротуари на самому початку вулиці зі сторони Дендеші.

На початку Гранітної є кілька приватних обійсть, продуктовий магазин, трохи далі – амбулаторія сімейної медицини. Після – промислові фірми.

На самому кінці вулиці, ближче до об’їзної, розташоване ромське поселення. Вигляд хат одразу виказує статки місцевих мешканців: будинки від сучасних цегляних до саманних (саман – цегла з глини, соломи і води) та тих, стіни яких збудовані з усього, що, як кажуть, було під рукою.

Більшості жителів Ужгорода відомий кар’єр, що розташований у мікрорайоні Радванка. Штучне озеро, яке стало для ужгородців неофіційним місцем відпочинку, також є наслідком роботи колись промислового підприємства. Нині тут неймовірні краєвиди.

А з 50-х до кінця 70-х років минулого століття тут добували андезит – камінь для будівництва. Після того як місцеві мешканці поскаржилися на вибухові роботи, міськрада закрила кар’єр. Ями заповнили ґрунтові води – і утворилося озеро. Завглибшки водойма – до 20 метрів, а вода тут доволі чиста, хоча й завжди холодна, навіть у спекотні дні. Саме тому щойно дозволяє температура повітря, на озеро приїжджають сотні відпочивальників. Цьогоріч сезон на Ужгородському кар’єрі, а саме так місцеві називають цю неофіційну зону відпочинку, відкрили 18 травня.

На одному з берегів водойми досі є залишки металевих конструкцій колишнього андезитового видобутку.

Зовсім поряд із кар’єром розташована ще одна будівля, яка була частиною видобутку каменю, – завод-каменоломня. Ще три роки тому в літній період тут тесали камінь. На території поряд із кар’єром досі є величезні брили. Сама каменоломня нині продається, принаймні оголошення про це є на паркані. Будівля і два ангари поряд виглядають сюрреалістично. Зовні стіни оббиті залізом, склом, є бетонні й цегляні вставки. Залізо поржавіло, скло вибите. Поряд – залізнична колія, що веде на сусіднє підприємство.

Ця промислова частина Ужгорода неприваблива зовні, але може бути привабливим місцем для тематичної фото- чи відеозйомки.

Тетяна ЛЕШКО, газета «Неділя Закарпатські новини» ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.