Що трапилося на Закарпатті за день? Головні новини та події 23 червня
День на Закарпатті був багатим на події.
Як готувати в задоволення, їсти корисну їжу та що скуштувати на Закарпатті туристам
Бути королевою кухні хочеться кожній жінці. Але що робити, коли старі рецепти страв уже набридли, у Інтернеті цікавих немає, подруги порадити щось нове не можуть? На допомогу приходить газета «Домашня кулінарія»! Там зібрано цікаві страви не лише закарпатської, української та європейської, але й кухонь народів світу, незвичні вегетаріанські, десерти та багато іншого.
Тож як готується до друку газета, як підбираються рецепти, які конкурси для читачів зараз проводяться? Про це та багато іншого у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми говорили з головним редактором газети «Домашня кулінарія» Людмилою Суботіною.
Коли і як з’явилася газета «Домашня кулінарія»?
Все починалося із газети «ПОРАДИ», в якій уже 15 років щотижня виходить тематична сторінка «Кухонні розмови». Інтерес до цієї теми у читачів зростав і усе частіше звучали пропозиції виокремити сторінку в спеціалізоване видання із гастрономічним ухилом. Тож випуск газети «Домашня кулінарія» став її логічним продовженням. Перший 32-сторінковий номер побачив світ у жовтні 2012 року. Цьогорічний червневий випуск – 81-ий. Виходить «Домашня кулінарія» в дещо незвичному для газети форматі і скоріше нагадує повнокольоровий журнал із хорошим друком і, головне, – якісним наповненням. Багато різних рубрик – основні і перші страви, десерти, рецепти по сезону, секрети приготування певних продуктів, поради відомих кулінарів – шоколатьє Валентина Штефаньо, фуд-блогера Едгара Петі, зірки «МайстерШеф» Анатолія Цуперяка тощо. Наше завдання – показати читачу, що харчуватися можна смачно, корисно та недорого – і при цьому не потрібно півдня простоювати біля плити.
Парки, сквери, набережні можуть стати казковими, комфортними та неймовірно привабливими, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Хоч парків та скверів в Ужгороді багато, усім їм не вистачає якихось цікавинок, чогось такого, щоб, прийшовши туди раз, людині захотілося повернутися знову.
Адже для парку, аби він був відвідуваним та затишним, недостатньо дерев і квітів, лавиць та урн. Там має бути щось особливе. Хоча у питанні насаджень Ужгороду теж є над чим попрацювати, але про це – іншим разом.
А зараз поговоримо про те, що може привабити як ужгородців, так і туристів.
Скажімо, пам’ятники. Навіть не будемо говорити про ті, які за всі роки встановила і фінансувала влада. Усі вони є нецікавими, біля них ніхто не фотографується. І постать тут не має навіть значення. Важливим є виконання. А воно застаріле і радянське… навіть якщо скульптуру встановили уже в часи незалежності України.
Може похвалитися місто хіба що міні-скульптурами, встановленими за приватні кошти. У цьому плані рекламний хід продуманий добре – до столиці Закарпаття дійсно їдуть туристи, щоб відшукати маленькі пам’ятники. Але ж вони фактично є не лише в нас. У Києві їх значно більше. Крім того, там є багато дуже цікавих, просто унікальних великих скульптурних витворів.
Газета «Неділя Закарпатські новини» із радістю продовжує відкривати імена знаних закарпатських жінок, які готові поділитися секретами свого успіху з іншими.
Однією них є відома українська співачка з Ужгорода Маріанна СУХОЛОВА.
«Наскільки людина успішна, визначають її справи, дії і кінцевий результат. Оцінку завжди дає суспільство, оскільки в моїй ситуації мова йде про публічність, то якщо люди мають потребу в моїй творчості і радо запрошують для того, аби разом з ними провести в хорошому настрої, з веселою музикою та співом захід, то для мене це і є успішність та самореалізація. В моєму випадку, це клопітка та тотальна робота над собою роками, з самого дитинства. Для мене особисто саме слово «успішність» – доволі філософське, адже немає чітких рамок, чіткого визначення цьому розумінню. Кожна людина сприймає і оцінює це по-своєму. Але знаю одне, що насамперед завжди потрібно займатись в житті тим, що виходить найкраще і бути на своєму місці, додавши до цього сильний та спритний характер, працьовитість та наполегливість. Тоді і буде успіх! Порада для тих хто хоче стати успішним – просто не думайте про це. Робіть свою улюблену справу з душею і завзятістю, а все решта прийде саме тоді, коли воно повинно бути. Головне – не піддаватись тим перепонам і тим людям, які мають на меті звернути Вас із вірної дороги. В успішної людини завжди є своя думка і вона ніколи не піде, як все стадо, а навпаки буде відстоювати своє», – розповіла вона.
Більше про відомих та знаних закарпаток читайте у ексклюзивному журналі «Успішні жінки Закарпаття».
Купуйте журнал у кіосках області або замовляйте за тел.: (050) 222-50-50.
Ужгород хоч і найменший обласний центр України, але все ж великий варош, бо все, що є в ньому, мало хто знає.
Взяти хоча б найвідоміший серед студентів район БАМу! Там так багато цікавого, що можна блукати не годинами, а днями, тижнями…
Саме туди й вирушили журналісти газети «Неділя Закарпатські новини».
Одразу варто наголосити, що БАМ – це досить великий і колись незаселений район, який зараз ті, хто не був тут хоча б 10 років, навряд чи впізнали б. А сюди варто приходити, варто вивчати цей дивовижний світ. Адже тут досі є ще багато дикої природи, тут багата рослинність, чути спів птахів, можна побачити їжаків, білочок, фазанів… Тут просто розкішні будинки і приватний сектор розростається з кожним роком. Кожна огорожа індивідуальна. Біля багатьох подвір’їв, акуратно висаджені декоративні насадження, облаштовано рокарії, альпійські гірки, просто казкові клумби.
Почула баба Анця, що в Ужгороді пам’ятник жертвам Голодоморів не збираються переносити на Кальварію. Розсердило це її, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
– Фрас би їх взяв, із тими депутатами! Люди два раз голосовали, оби тот кусок гуна забрали. Я виділа того монстра, лем хрестимлася коло нього, бо боямлася проходити. А они го лишили! Уверли на нього 4,5 міліону, просрали наші гроші, ліпше би штосчь позитивноє для вароша зробили, оби всіх надихало, а не вбивало. Мертвим уже й так всьо равно. Я в Кийові виділа пам’ятним тим, што з голоду повмирали, так там дійсно файний. Там даже музей є. А в нас курям та качатам на сміх тот скульптор зліпив якоєсь чудовище, не пам’ятник, а прівідєніє! Маріє Божа! Як за ото мож було ще й гроші взяти! Ні стида. Ні совісті! Та ун осквернив сяту честь тих невинно убитих сталінським режимом люди! Чим ун думав,коли ото робив?
– Што, мамко, бурмочеш си пуд нус? – побачивши невдоволення старої спитав син.
– Пак сусідка Пірошка каже, што монстра з набережної так і не заберут! Йой, грум би луснув у тих, ко го там поклав! Пак ото не пам’ятник, а плод хворої голови того, ко го вчинив! – сердито відповіла вона.
Хлопця з Лановеччини знайшли повішеним у Закарпатській області у суботу, 22 червня
Про нещастя повідомляє у спільноті “Моя Лановеччина” священник Олексій Філюк, пише galas.te.ua
– Молодого хлопця Романа з села В.Куськівці що Лановеччини найшли сьогодні(22 червня) повішеним у Закарпатській обл., – пише отець. – Співчуваю рідним та близьким з приводу втрати дорогої людини!!! Знав Романа як спокійного та доброго юнака, що ж стало причиною трагедії не можу навіть уявити!!!
– Боже,як це страшно…… який біль для батьків. Нехай земля йому буде пухом, а Господь простить його гріхи, – пише у коментарях Оля Собчук.
Ось що повідомила на своїй сторінці у соцмережі Julia Kostyuk:
“Пройшов вже тиждень, як трапилась жахлива автотроща, інакше це не можу назвати, за участю мого чоловіка Олександр Костюк😭, – написала вона. – Тиждень, як він бореться за життя з усіх сил.
Хочу висловити свою безмежну подяку всім лікарям та медичному персоналу, який робить все можливе, щоб він одужав, а також терпіння і витримку відносно мене😔.
Стан його ще дуже важкий, але я рахую лише невеличкі покращення, інакше тримати себе в руках дуже складно:
🔹Йому дають спеціальне харчування і з кожним днем збільшують об’єм, весь цикл проходить добре – це для мене плюс;
🔹Він може дихати самостійно – ще один плюс, але всеодно підключений до спеціального апарату, щоб не було навантаження;
У Міжгір’ї в лікарні померло немовля.
А ще там у палатах грибок, туалет протікає, душ не працює
До редакції zakarpatpost.net звернулася постійна читачка. Жінка розповіла трагічну історію, яка трапилася нещодавно у Міжгір’ї.
Справа в тому, що там померло немовля. Подія не мала широкого розголосу, про неї ніхто не інформував. Про нещастя усі б забули, якби не згорьована мати, яка втратила найдорожче.
Отже, цитуємо текст листа без змін:
“Трохи менше місяця назад у Міжгір’ї в пологовому відділенні померло новонароджене немовля.
За 3 дні до пологів (26.05) мати звернулася до своєї лікарки зі скаргою на тонус і на те, що не відчуває рухів дитини. Належного огляду не було проведено, лише прослухали серцебиття дитини, воно билося. Ще й відмовили вагітну іти на УЗД. 27.05 увечері жінка знову звернулась до лікарні, так як у неї підвищилася температура до 38.7. Поклали на стаціонар.
Зранку вагітна здала аналізи, виявилося, що все добре, більше ніяких оглядів проведено не було, і знову ж таки, УЗД не дозволили зробити. Увечері того ж дня, жінка народила дитину на 35 тижні. При чому, коли зрозуміла, що буде народжувати, то запитала у лікарки чи у них є все необхідне обладнання для передчаснонароджених діток, і вона відповіла, що є.
Аромат цих рослин є найкращим у світі антидепресантом, римляни їхніми пелюстками засипали шлюбне ложе наречених, а імператори полюбляли пити вино з цих квітів. Вони є національним символом у Ірані, Англії та США.
Не дарма троянду прозвали королевою квітів.
В Ужгороді біля ПАДІЮНу розквітла унікальна алея. Десятки тисяч маленьких квітів зачаровують погляди тих, хто проходить повз це диво. Колись, більше 10 років тому, рослини висадили вихованці центру дитячо-юнацької творчості, тож зараз, із року в рік, вона щоліта вкривається ніжним цвітінням і квітує до пізньої осені. Біля квітів часто фотографуються і дорослі, і діти.
Хоч трояндова алея й маленька, але гарна. П’янкий аромат квітів розносяться довкола, а кущі зачаровують і красою.
Загалом в Ужгороді троянд багато. Лише в Ботанічному саду нараховується більше 120 видів.
Цікаво, що давні греки вважали, що троянда червоного кольору з’явилася завдяки богині кохання Афродіті, яка, зірвавши квітку, вкололася і кров залила пелюстки рослини, від чого вона почервоніла.
У ранньому християнстві білі троянди символізували Діву Марію, а п’ять рожевих пелюсток ототожнювалися з п’ятьми ранами Христа….
