Лем вам сміх у голові. Найсмішніші анекдоти тижня

[Total: 0    Average: 0/5]

Сидит баба Анця з дідом на лавици коло хижі і позерают, што ся кругом чинит.

«Яка нині молодьж бідна», – каже дідо.

«Зашто вто бідна?» – дивується баба.

«Пак ти што, не видиш? Очи ти заліпило? Курят один цігаретлик на п’ятьох! Айбо молодці! Не здаются. Всьо равно їм весело, видиш як сміются!»

***

Приходит закарпатець Петро до попа сповідатися.

Священик го звідат:

– Ану кажи, грішнику, з чийов жонов учинивись гріхопадіння?

– Не можу сказати, батюшка, ганьба ми.

– Ага, совість тя мучит? А чи не з жонов Івана, што магазин на присілку має?

– Нет, отче.

– Нет? Товди, може, із жонов Митра, што пекарню має?

– Нет, отче.

– І не з нив? Аа, знаю! З дівков того баламутника Пішти, што парадички в Ужгороді продає! Она шльондра така, што каждий ї має, ко хоче!

– Нет, отче.

– Йди гет із церкви! Не буде тобі ніякого прощення!

Уйшов Петро на вулицю довольний. Кум очам своїм не вірит. Звідат го:

– Но што, упустив ти батюшка гріхи?

– Та де.

– А што товди ти так весело, ги би ти сто долару дав?

– Даже си не представляєш! Ун ми тулько нових адресу файних баловливих жун уповів, што не мож ся не радовати!

***

Имило якось Чудовище верховинське бойка, лемка і закарпатського гуцула.

Думат си: «Добре пополуденкую! Аж три хлопи нараз до ня прийшли!»

Айбо чоловіки начали дуже го просити, оби упустив їх, бо дома в них жони, діти, нікому їх годувати буде, нікому на чехи їздити і гроши привозити.

Подумало Чудовище-подумало і удвітило їм:

– Видите, фаттьови, оту скалу? Біжіт туди, кругом ниї три раз оббіжіть. Ко перший до ня ся верне, того упущу.

Чоловіки довольні побігли си.

Через якийсь час прибігают бойко з лемком, разом, як брати чи куми, нога в ногу, ги би ся зросли як сіамські близнята.

Чудовище мало почекало, а дале їх звідат:

– А де третій?

– Ко третій… закарпатський гуцул? Петро з Рахова? А-а-ааа. Ун казав, што йому до гузиці ісі сорєвнованія, ун ся й не думав вертати, утік си думу.

***

Боєць 128 бригади дзвонит кумові і щасливий розказує:

– Куме, здоров! Представляєш, нині рано у чотири часи… ще й кугути не піли, а я вже сепаратиста ймив!

Тот спросоння ся нич не розуміє…

– Пак… а ти де типир? Дома чи в АТО?

– Як де? Канєшно што в АТО!

– А десь го ймив?

– Та туй, рядом, прямо на путьови.

– І што ото за сепаратист? Наш вадь мацкальський?

zakarpatpost.net

Comments are closed.