Як воскресити ужгородський ботанічний сад
Він може сам на себе заробляти
Колись в Ужгороді були унікальні сади, які фактично нині можна класифікувати як ботанічні. Там вирощувалося багато видів як місцевих, так і екзотичних рослин, привезених із різних куточків світу. Передусім – це сад Лаудона, закладений у 1800-х роках, де були колекції дерев та квітів з усієї Європи. З однієї з поїздок у Єгипет відомий ужгородець навіть привіз руку мумії. Зараз від того саду залишився всього маленький клаптик з небагатьма насадженнями. Варто згадати також про сад Кутки, закладений церковним діячем Іваном Куткою на узвишші вулиці Берчені (колись Болотної), який називали поселенням самітника. Цікавою місциною був і Монаший сад, або звіринець Другетів на Підградській, де також росло багато цінних дерев. Звіринець існував у середині XVI ст і служив місцем, де володар замку в будь-який час міг полювати, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Загалом таких живих куточків в Ужгороді багато. І вони потрібні, адже в будь-якому місті хочеться людям відчути подих природи, відволіктися від суєти щоденних турбот не милуванням запиленими вулицями, а квітами, древами, загалом рослинністю.
Тож мова піде про Ботанічний сад, який в Ужгороді хоч і є, але існує ніби в певній прострації, адже фактично вважається закритим для відвідувачів.
Ужгородський ботанічний сад
Потрапити в Ботанічний сад, звісно ж, можна, але екскурсії туди ніколи не рекламуються, тож туди приходять одиниці місцевих, що вже казати про гостей.
Сам сад великий, займає площу 4,5 гектара. Відкрили його у 1948 році на місці, де існували два горіхово-фруктових сади. Там росли звичайні для Закарпаття плодові дерева: горіхи, яблуні, груші, черешні, вишні, алича, бузина, шипшина, ожина і верба. Зараз у ботанічному саду зібрано 3 900 видів і сортів рослин, що можуть рости на відкритому ґрунті і 1 100 тепличних. Там багато квітів, серед яких 120 видів троянд, 50 видів гладіолусів, 25 видів хризантем, 20 видів лілій, є й екзотичні, і рідкісні навіть для Карпат – наприклад, едельвейс. У оранжереї можна побачити банан, мімозу, лавр, евкаліпт, папайю, 10 видів пальм, 250 видів кактусів та багато інших рослин.
Усе це чудово, але сам сад дуже запущений. Навіть у часи, коли в державі була найбільша розруха, після розпаду Радянського Союзу, він був у кращому стані. У 90-ті роки зменшилося фінансування, скоротили штат наукових співробітників – і сад втратив належний вигляд, а після паводку 1998 року, коли його підтопив Уж, унікальний об’єкт зовсім занепав. Нині він також переживає не найкращі часи. Загалом складається враження, що там немає господаря. Шкода, що такий дивовижний куточок Ужгорода так недооцінюється.
А ботанічний сад міг би процвітати, міг би заробляти на себе. Вхід у нього можна зробити офіційно платним, волонтери і студенти з радістю б працювали над його впорядкуванням, його можна рекламувати і залучати туди екскурсії не лише серед гостей, але й серед самих закарпатців, приводити зі шкіл дітей, влаштовувати там цікаві акції. А зараз туристи навіть хочуть туди потрапити, готові заплатити, але не можуть знайти вхід, оскільки вказівника, чи якоїсь великої інформаційної таблички немає. Загалом можливостей зробити об’єкт таким, щоб він заробляв на себе, безліч. Звісно, для цього потрібен дозвіл керівництва УжНУ, можливо навіть Міністерства. Але це – не перепона, адже в Києві, для прикладу, кілька ботанічних садів, всі вони в набагато кращому стані.
Ботанічний сад у Києві
Для порівняння візьмемо Національний ботанічний сад імені Гришка. Він не приватний, підпорядковується Національній академії наук України. При цьому вхід у нього коштує 50 гривень. Тобто перевести у матеріальну площину відвідини цікавого місця можна навіть, якщо об’єкт державний, адже аби він заробляв на себе, вигідно всім.
Цей ботанічний сад набагато більший за ужгородський, займає площу 130 гектарів і є за різноманітністю колекцій рослин та масштабами території одним з найбільших у Європі. Однак у столиці сад у хорошому стані, там кожна експозиція доглянута, кожен куточок впорядкований. Є там навіть сакурова алея, яка коли навесні зацвітає, відчувається закарпатська (навіть не японська) енергетика. Є і липова алея… є й березовий гай та багато інших. Розмах – просто велетенський. Загалом у саду зібрана найкраща у світі колекція кизилу, найбільша в Східній Європі колекція дуба, клена, липи, берези, горіха, бузку, дикорослих плодових рослин.
Є там і розарій, сад бузків, корейський сад, колекції півоній, гіацинтів, гладіолусів, жоржин, лілій, півників, тюльпанів, хризантем, айстр та інших квітів.
Оранжерея також дуже відрізняється від ужгородської. Там рослини ростуть не абияк, а висаджені акуратно. Є Орхідаріум, де завжди цвіте більше 20 видів орхідей, 50 видів кактусів та понад 70 видів сукулентних рослин, багато унікальних тропічних рослин. Загалом описувати столичний ботсад можна годинами, а обійти його за один день, але так, щоб роздивитися всі рослини, не можна. Там представлено рослинний світ кожного регіону України, у тому числі і Криму, є рослини зі Сходу, Сибіру, з тропічних країн, у тому числі – овочі, плодові дерева, кущі.
Однією з родзинок, яка могла би бути і в Ужгороді у Київському ботанічному саду, є «Сад живих тропічних метеликів». Відвідувачі виставки можуть побачити на власні очі цикли життя комах: харчування, парування, відкладання яєць та народження нових метеликів. Вони сідають на руки, їх можна фотографувати, враження – неймовірні! Але побачити їх і потрапити в Оранжерейний комплекс можна за додаткову плату.
Крім того, там постійно проводяться різні події, наприклад, фестиваль японської культури, фітофест, тематичні екскурсії, працює школа садівника, проводяться виставки-ярмарки та маса інших захоплюючих акцій, продаються власні саджанці. Тож люди зацікавлені прийти туди, подивитись на красу, тим більше що все це добре рекламується.
У нас же ні реклами, ні відкритості до гостей немає. У Національному ботанічному саду відкрито рахунки для спонсорської допомоги, там завжди працює багато волонтерів, які разом зі співробітниками прибирають територію, доглядають за газонами, прополюють рослини.
Такий позитивний досвід потрібно перейняти й Ужгороду. Попрацювати в Києві у ботанічний сад приходять цілими компаніями, цілими підприємствами. Ужгородці також із радістю б долучилися до доброї справи. Тим більше що маємо справді дивовижний куточок, який має далеко не кожне українське місто. І його потрібно берегти, осучаснювати, покращувати, робити популярним і гарним.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
