Туристичні перлини Мукачівщини, які варто відвідати

[Total: 0    Average: 0/5]

Традиційним бідканням закарпатців стали нарікання на плачевний стан туристичної інфраструктури, мовляв, нічого показати гостям, крім пари замків – все інше або в жахливому стані, або туди не під’їхати. Аби зламати цей сумний стереотип, минулої неділі група журналістів і блогерів поїхала на Мукачівщину, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

  • ⇒ Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50

Нас люб’язно підтримала Агенція регіонального розвитку в рамках грантового проекту «Cвіт карпатських розет – заходи із збереження унікальності Карпат». Найперше відвідали Чинадіївський замок, який з 2001 року відроджується місцевими ентузіастами Йосипом і Тетяною Бартошами. Двадцять років тому замок становив собою кам’яний остов із суцільною руїною усередині. За радянських часів тут була військова частина, потім автобаза. Від славної історії мало що лишалося. Нові господарі-художники почали запрошувати до замку колег на пленери. Окремі їхні картини відразу купували туристи, це і стало первісним капіталом для відновлення замків. Потім з’явилися деякі гранти, але й далі реставрація трималася переважно на ентузіазмі. Зараз у замку проводяться два щорічні фестивалі – історичних реконструкцій «Срібний Татош» і квітів, присвячений побаченню тут Ілони Зріні і ІмреТекелі. Нині біля входу у замок вмонтовано чотири герби дворянських родів, що в різні часи володіли твердинею. Усередині – 13 кімнат на двох поверхах у різному стані реставрації. У лицарському залі – два комплекти сучасних лицарських доспіхів, які використовуються на фестивалях реконструкцій. В іншому залі встановлено роботи Тетяни Бартош – курячі і гусячі яйця на яких у техніці дряпанки відтворено відомі картини та портрети великих людей, ці маленькі шедеври отримали нагороди з виставок на трьох континентах. Там же – портрети численних власників і руйнівників замку, завершуючи баронами Шенборнами. На головному подвір’ї замку відбувся майстер-клас з приготування бограчу і ріплянки. Цей двір теж не впізнати. На ньому встановлено довжелезний двоповерховий дерев’яний поміст для глядачів фестивальних дійств. Позаду замку відновлюється парк Шенборнів, там висаджено навіть одну секвойю. На початку парку височіє колонна, на її основі – чотири портрети. Це засновник замку барон Перені, два його найвідоміші мешканці Ілона Зріні й Імре Телекі, а також угорська письменниця, авторка псалмів Симонія Петровці, що похована у церкві поруч замку.

Другим пунктом екскурсії був санаторій «Карпати», широко знаний за цілим рядом фільмів і серіалів, що там знімалися. Комплекс зустрів нас великою кількістю весільних кортежів, що приїхали туди на фотосесію, а також не менш чисельними екскурсіями з інших санаторіїв і баз відпочинку Мукачівщини і Свалявщини. «Карпати» побудовано на пагорбі відразу навпроти однойменної залізничної станції, поруч облаштовано велику стоянку для авто. При вході – картосхема, де показано розташування шести основних корпусів та інших об’єктів. Палац Шенборнів з 365 вікнами і 52 димарями оточує великий лісопарк. Його родзинкою є ставок, що повторює своїми обрисами межі Австро-Угорської монархії. Згодом подібний ставок (тільки менших розмірів) було облаштовано і в іншому графському маєтку Воєводино. Зараз ставок у Карпатах вкрито густим заростями латаття з жовтими квітками – бракує тільки черепахи Тортили. За ставком міститься Джерело краси – потічок, що б’є з-під землі. Споглядання мотрон, що хлюпочуться у струмені, – це на великого любителя, але вода справді крижана і смачна.

Завершилася поїздка у відпочинковому центрі «Винний сад», він міститься біля підніжжя одного з пагорбів, які оточують Мукачево. Всередині пагорбу колись були прориті підземні ходи, зараз входи до них закрито сучасними дверима. Судячи з розташування дверей, усі комунікації мають перетинатися десь усередині пагорба. Усього лабіринт налічує 14 коридорів-камер. Нині він використовується під винні підвали. Коли саме лабіринт було вирито – невідомо. Більшість подібних винниць Закарпаття викопано упродовж війн з турками XVI – XVIII cт., переважно силами полонених. Правда, зазвичай підвал для бочок рився як один довгий коридор. Тому дехто гадає, що складний лабіринт міг бути печерним монастирем, але ця гіпотеза потребує додаткових досліджень. Над одним із входів у підвали встановлено велику голуб’ятню зі скляною стінкою. Там живуть справжні красені рідкісних порід, причому не надто лякливі. Закарпаття давно стало одним з центрів голубівництва, щороку в Ужгороді проходять відповідні виставки. Ще посеред фонтану «Винного саду» височіє великий керамічний макет замку Паланок, де прекрасно видно усі деталі споруди. Поруч із замком – маленький імпровізований скансен з модельками дерев’яних хаток, церкви і навіть вітряка.

Хоча екскурсія вихідного дня охопила тільки три об’єкти, таких на Закарпатті десятки, якщо не сотні. На жаль, не всі вони нині у такому шляхетному стані, тож є над чим працювати.

Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.