Удрізати серсаму тупим ножом! Чому жінки захищають ґвалтівників?
Досить таки давно у одній колективній розмові за келихом доброго закарпатського вина мова пішла про ґвалтівників. Один поважний чоловік, на кілька років старший за мене, обурливо і досить таки грубо висловився, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
- ⇒ Подавайте оголошення у газету «Закарпатські оголошення» ⇒ 050 222-50-50
– Я б таким серсаму відрізав тупим ножом!
– А чого так жорстоко? – запитала одна з присутніх жінок.
– Тому що такі нетрібні, що випросити собі не можуть. Он скільки жінок незадоволених страждають, а вони силою беруть інших! – відповів той.
Пройшло з десяток років, а може і більше, і от про кастрацію педофілів закон в Україні прийняли. За розбещення дітей пропонують винних каструвати (хімічно) та ув’язнювати на 15 років або довічно. На одному з телеканалів, і ця інформація є в Інтернеті, журналіст взяв коментар від жінки-юриста. І що ми чуємо? Жінка, уявіть собі, каже, що примусова кастрація злочинців – це порушення прав людини. Слів нема. І у першому, і в другому випадку на захист негідників стають жінки. Щось не так у нашому королівстві, друзі. Щось не так…
За першу половину 2019 року в Україні зґвалтували двісті дітей. П’ятдесят із них потім задушили. І цих нелюдів пробують захищати не бандити, а жінки. Чому? У чому причина? Невже ті жінки не усвідомлюють, що відбувається?
Але спочатку ще одна ілюстрація. Якось у одній із передач на телеканалі «Тиса» мова йшла про Довжанський замок і тубдиспансер, що розташований у цій пам’ятці історії та архітектури середньовіччя. Говорилося про те, що хворі із відкритою формою туберкульозу виходять вільно у село і засідають у кафе та ресторанах, яких довкола близько десяти. У ті самі місця потім ідуть діти та здорові жителі населеного пункту і наражаються на небезпеку заразитися страшною хворобою. Я висловився про те, що було б краще, якби хворим не дозволяли виходити за межі лікувального закладу. Саме так було раніше. Але лікар у студії, управлінець високого рівня, різко мені заперечив: адже це порушення прав хворих!
Складається враження, що ми живемо у якомусь викривленому світі, у спотвореній реальності, у задзеркаллі, що ховається за вигнутим люстром, саме за таким, яких є багато у кімнатах сміху. Але тут не до сміху. І не до жартів!
Бо виходить, що хворий на туберкульоз, облизуючи філіжанку з кавою, яку не будуть стерилізувати після нього однозначно, не порушує права здорових, а здорові – його права порушують. Той, хто зґвалтував дитину, не порушив права тієї ж таки дитини на щасливе життя, не позбавив батьків можливості бачити свою дитину усміхненою, не перекреслив майбуття цілої родини, не познущався над янголом… Той дрин має права, а дитина прав не має! Виходить, що так.
Злочинці та збоченці чомусь у нашій державі більш захищені, ніж люди чесні та порядні. Для того щоб людина отримала державного адвоката для захисту своїх прав, вона мусить скоїти злочин. Інакше – захищай себе самий! Якісь меншини вільно виходять на парад у Києві і їх при цьому захищає уся столична поліція разом із усіма адвокатами, а воїни, які захищають нашу землю від російських загарбників, права на парад не мають – їх позбавляє цього права Президент. І така ситуація обурює не тільки мене.
Але у нинішній розмові мені б хотілося торкнутися не тільки цієї сторони медалі. Чому негідників захищають жінки?
За даними статистики, у нас у державі жінок більше, ніж мужчин, аж на 8%. Якщо проаналізувати ситуацію в закарпатських селах, то чоловіків там майже не видно (удинь із огньом їх не найдеш) – усі на заробітках. А ті, що лишилися, або уже мають дружину і коханку, або палинку люблять більше, ніж дівчат. То що виходить? Правий був той чоловік, із якого ми почали нинішню розмову. Він ще тоді розповідав анекдот:
– Знаєте, про що думає когут, коли доганят курицю?
– Про що?
– Дожену – виї… ой! Потопчу!
– То він так і робить.
– А про що думат куриця коли ї когут доганят?
– Про що?
– А чи не дуже скоро я утікаю?
Тут мені хочеться пригадати ще щось. Одна моя знайома написала заяву в міліцію, що її зґвалтував односелець. Сильний сорокалітній чоловік зупиняв свою машину на дорозі і пропонував підвезти жінок, які йшли пішки у тому ж напрямку. Мовляв, безкоштовно, все одно попутно. А село велике, а маршрутки у селі не ходять. Деякі сідали в авто, бажаючи зекономити час та сили. А чоловік довозив їх до лісу, зупинявся і силою брав легковажну. Потім таки відвозив її додому чи туди, куди вона йшла. Але зізнатися, що її зґвалтували, наважувалася далеко не кожна. Точніше – одиниці. За моєї пам’яті – єдина. Із того, що про цього «героя-коханця» знали майже всі у селі, можна зробити висновок, що такі «подвиги» він робив регулярно. І все обходилося для нього безкарно. Аж тут одна знайшлася!
Було кілька судів. Але… Судді в нашому районі, майже всі, теж жіночої статі. Не всі звичайно милосердні, але…
Того чоловіка не посадили і не кастрували – тоді ще такого закону не було. А от жінка… Кілька років вона їздила до Ужгорода лікуватися. Ходила до психолога довго і регулярно. Чоловік її покинув, бо як із такою жити. Слава ж пішла… Сина їй довелося виховувати самостійно. І це ще не все. Більше п’яти років вона не мала статевих стосунків. Не могла подолати страху. Не могла довіритися. Не мала потягу. У найвідповідальніший момент її сковував параліч.
Поламана доля. Неповноцінне життя. Відсутність важливого… Страшно…
Але тій жінці, коли її побили і насильно взяли, на той момент було близько тридцяти років. А що казати про маленьких діточок? Хіба вони, ті, що вижили, зможуть подолати проблему? Зможуть жити нормальним життям? Зможуть отримувати задоволення від того ж таки життя? Сумніваюся. А та жінка, яка захищає ґвалтівників, не сумнівається. Може і таким жінкам потрібно хімічну процедуру робити. Не кастрацію, а як це у них називається? Ну… Гугл вам допоможе, бо я не можу.
Тому, продовжуючи тему, скажу, що каструвати тих, хто розбещує і ґвалтує дітей, просто необхідно. Я б ще удосконалив той закон і ввів таку саму кару за ґвалтування нації. От виступив якийсь хрєн у підтримку русифікації – каструвати його негайно. І тупим ножом! Бо для нації знущання над мозком (народ цей процес краще називає) – це те саме, що розбещення малолітніх. Навіть страшніше.
І на завершення, щоб я у ваших очах не виглядав таким уже затятим моралістом і аж занадто серйозним чоловіком, ще один анекдот у тему:
У сільській школі хтось зґвалтував прибиральницю, тихробку по-нашому. Прибиральниця розказує слідчому, міліціштови по-нашому, про зґвалтування:
– Увечері, коли у школі уже никого не було, я помила вестибюль і ось так, витираючи ганчіркою, ряндов по-нашому, задом входжу в бічний темний коридор, що веде до учительської. Коли якийсь паскуда раптом задирає мій халатик ид горі, знімає з мене трусики і, як би то уповісти по-культурному, а не по-нашому… но… робить свою чорну справу…
Слідчий питає:
– Ззаду, кажете, підійшов? То чому ж ви не утікали від нього уперед?
Прибиральниця:
– Куда?! По помитому?!
Василь КУЗАН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
