Як ужоцька баба Майря привласнила собі церкву і погрожує відвідувачам

[Total: 1    Average: 4/5]

Ця дерев’яна церква відома тим, що занесена до списку ЮНЕСКО. Вона унікальна своєю бойківською архітектурною формою, відома загалу зі світлин та картин класиків (зокрема, Бокшай малював її кілька разів), про неї чимало написали дослідники. Зустрівши десь ці описи, ви одразу ж захочете цю церкву побачити і якось ви таки виберетеся в поїздку в село Ужок на Великоберезнянщині, пише Укрінформ.

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Зазвичай у будь-яку стару дерев’яну сільську церкву в нас можна потрапити: десь – просто приїхати, знайти в селі пароха чи паламаря, попросити відкрити і зайти, в інших селах на дверях є телефони священника чи доглядальниці церкви, дзвоніть — вам відкриють, якщо навіть наперед не домовлялися.

Але все це – не про Ужок. Тут вас не те що в церкву не пустять, а навіть на її територію.

Це ми відчули, приїхавши до Ужка минулого тижня з метою зробити репортаж про унікальний храм. Так щодня трапляється і з гідами, які везуть в Ужок туристів з цілої країни та з-за кордону, і так через відверто необдумані дії представників місцевої громади люди не можуть долучитися і до благодаті, й до історії.

МАЙРЯ КАЖЕ “НІТ”!

Оскільки ми цих правил дотриматися готові, просимо показати, де в селі живе та жінка, яка має ключі. Сільський голова віднікується, мовляв, я би вам не радив іти до неї. На моє питання, чому, чую: “Бо Майря скаже “ніт!”

Марія Куртей, у якої зберігаються ключи від церкви і яка не відкриває її для туристів

Вдома пані Марії не виявилося, вона, каже сусід, неподалік від хати горне сіно. Чоловік показує, де це, йдемо туди. Жінка, очевидно, вже в курсі про нас, бо в міру нашого наближення, підходить, войовничо спершись на рогач. Підійшовши на відстань руки, вітаюсь і прошу: пані Маріє, мовляв, ми журналісти, хочемо написати про Ужоцьку церкву, приїхали здалеку, чи не могли б ви відкрити храм? Жінка, так само дивлячись з-під лоба, замість “добрий день” каже: “Я нічого не знаю”, – і йде повз нас униз. Йду за нею, ще раз пояснюючи – хто ми і чому прийшли. Жінка на це просто починає тікати в кущі, дорогою нервово кудись телефонувати, обертаючись до мене, кілька разів погрожує викликати поліцію, зрештою, переходить на крик та образи, і зникає в кущах за копицею сіна.

ПАТОВА СИТУАЦІЯ З УЖОЦЬКОЮ ЦЕРКВОЮ ТРИВАЄ УЖЕ ПОНАД РІК

Ну, але я також розумію, що не може ж одна Майря перешкоджати усім, хто хоче потрапити в Ужоцьку церкву: туристам, паломникам, чиновникам та історикам. Можливо, то в громаді, за мовчазною згодою пароха і, відповідно, єпархії, такому ставленню до гостей потурають? Тоді треба зрозуміти, чому. Відтак, приїхавши з Ужка додому, вирішила поговорити з тими, кого стосується ситуація довкола Ужоцької церкви.

Виявляється, ця ситуація з доступом до Ужоцької церкви зайшла в тупик близько року тому. Ігор Губіліт, директор туроператора “Відвідай” ще в листопаді 2018 року писав із цього приводу запити до Закарпатської ОДА, Ужоцької сільради, Мукачівської православної єпархії та навіть до Мінкультури. Усі відомства надали відписки, але проблема не вирішилася, навпаки, – дійшло до того, що навіть у неділю туристів, які зайшли в церкву поставити свічки, можуть насварити й виставити за двері.

Більше читайте тут.

zakarpatpost.net

Comments are closed.