Чоловіка обступили цигани, говорили про порчу. А він уже знімав обручку та годинника
Їхав я тоді у відрядження. У Львові мав робити пересадку – на інший поїзд. Але раптом побачив незвичну ситуацію. Якогось чоловіка обступили цигани. Стали говорити йому щось про порчу. А той уже знімав свою обручку та годинника – плату за так звану допомогу, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
Якщо б ще це була жінка, я б не дуже здивувався тому, що побачив. Але ж це був такий здоровань, на плечах якого рюкзак важив найменше 70 кг. А він під такою вагою навіть і не думав згинатися. Й такого велетня цигани хотіли обібрати до нитки.
І той уже готовий був простягнути гаманець із грішми. Я зрозумів, що чолов’яга скоро не буде мати, за що доїхати до місця призначення. І почав погрожувати поліцією кмітливим циганкам. Але раптом до мене підійшов кремезний ром із золотими зубами. Він сказав, щоб я забрався звідси, поки живий та здоровий.
Я зрозумів, що поліція може прийти пізно. Нічого довести цей чоловік, якого обібрали, просто не зможе. Ніхто йому не повірить. А посвідчити про злочин навряд чи хтось захоче. Кому потрібна така халепа?
Але здаватися я теж не хотів. Тому у мене виник цікавий сценарій. Я рішуче зробив крок у напрямку цього дійства. Став говорити фрази, які складалися з уривків безглуздих слів. Причому говорив таким тоном, як би це зробили індійські племена у дрімучих хащах. Я й забув, що тримаю в кулаці запальничку. Адже перед тим захотів закурити. Я стиснув кулак і сам незчувся, як із запальнички блимнув вогонь. Але зараз здавалося, що вогонь виходить просто з кулака.
Це дуже подіяло на натовп циган. А я сипав у їхній бік побажаннями, щоб вони горіли у цьому вогні. Цигани готові були дати драпака. Але я таким самим тоном наказав їм повернутися. І пообіцяв, що куди вони не ступлять, усюди на них чекатиме вогонь. Я побачив, що вони заклякли як камінь від цих слів. Потім вони враз висипали переді мною награбоване. Причому там були не тільки годинник та обручка цього чоловіка, а й багато перстнів та ланцюжків. Видно, останнім часом вони уже добряче попрацювали.
Я одразу повернув украдене його власнику. А що сталося з іншим награбованим – сказати не можу. Бо невдовзі прийшла поліція і конфіскувала ці скарби. Циган на той час уже і слід прохолов.
А чоловік мені став гаряче дякувати. А я тільки посміхнувся:
– Велике, а таке дурне. Так легко тебе обвести навколо пальця!
Ми разом пішли пити пиво. На обрії знову побачили циган. Але коли вони помітили нас, так дременули, наче ми зараз можемо їх розстріляти.
Василь КУРТА, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
