Чому закарпатський бограчем уже нікого не здивувати

[Total: 0    Average: 0/5]

Коні з крилами, аквапарки, неперевершена їжа, привітні люди, маса фонтанів та пам’яток архітектури, дельфінарій, п’ятизіркові готелі… саме так гостей зустрічає перлина біля Чорного моря

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Закарпатські політики, які рвуться до депутатства, до керівних посад нав’язали людям стереотип, що наш край – туристичний регіон. Звичайно, слова гарні, і так справді могло би бути, якби вони самі для цього хоч щось робили.

Але насправді все далеко не так. Чому? У цьому і розбиралася газета «Неділя Закарпатські новини».

Ми продовжуємо подорожувати містами України. Які так само позиціонують себе, як осередки туризму. Цього разу наш журналіст завітав до Одеси.

Чомусь ми дуже любимо хвалитися фестивалями, їхньою кількістю і бограчем, позиціонуючи його як основну закарпатську страву! Але того ж бограча вже стільки по всій Україні, що їсти його до нас приїде хіба що один із мільйона бажаючих подорожувати. Загалом бограч і шашлики на фестивалях уже добряче набридли навіть самим закарпатцям. І як цими стравами здивувати гостей? Закарпатська кухня дуже багата на наїдки. Однак звідки про це знати туристу, якщо його намагаються нагодувати щоразу одним і тим же. Пропонують у нас ще хіба що бринзу та гурку. Але й цього добра всюди вдосталь…  і в тій же Одесі. Загалом там таке розмаїття їжі, що очі розбігаються. І м’ясо приготавне по-різному, і сири, і морепродукти, і  веганська, сироїдська їжа, і страви народів світу… Усе смачне, гарно подане, з цікавинками.

Загалом у Одесі не проводяться, як у нас, поодинокі фестивалі, там весь сезон триває фестиваль їжі. Приємно дивитись на постійно діючі локації – фут-корти, де  їжу готують  у спеціальних павільйонах, де кухня відкрита, а від розмаїття страв просто голова йде обертом. Усе акуратно і значно якісніше, ніж на Закарпатті. Рівень обслуговування також у рази вищий.

Усі кухарі – молоді, стрункі, симпатичні дівчата й хлопці, а не огрядні пристаркуваті й доволі неохайно одягнені жінки, як у нас. Адже 150-кілограмова баба з села, яка везе на фест свою продукцію, м’яко кажучи, має не надто презентабельний вигляд. Персонал же повинен приваблювати, а не відштовхувати людей.

Далі буде…

Ми любимо свій край і хочемо, аби Закарпаття процвітало, аби люди були успішними, аби поверталися додому і заробляли гідно.

Але для цього нам треба вчитись в інших… і не просто вчитись, а робити все краще за них. Тільки так ми зможемо не лише привабити, але й утримати гостей, тобто вони повертатимуться сюди знову і знову.

zakarpatpost.net

Comments are closed.