АНОНС. Як баба Анця в Одесі на банані літала і коня розчахла
Готує баба Анця вечерю. Невістка лежить на дивані, бавиться з котом, дід дивиться новини у телевізорі, син сидить за столом і читає газету «Неділя Закарпатські новини», а онучка з кимось листується в телефоні. Стара бубонить голосно і невдоволено:
«Літо! Усі нормальні люди на море їдут, а я туй парюся коло плити. Я тоже файно жити хочу! Надоїло ми всьо. З дєтства пашу, ги маржина. Всьом життя раком простояла… у полі… А отдихати коли буду?»
Дід відривається від екрану:
«На тум світі, Анцьо! Там спочинеш!»
«А грум би в тя луснув небесний! Ти не оби уповів: «Вот, жоно, три мої пинзії, бери бабло і махни на море!»
«Бабо! У мене така пинзія, што з такими грошима лем махнути на море і мож… а не поїхати!»
Син почув цю розмову, шкода йому стало матір, бо дійсно вона багато працювала. Вирішив порадувати її і відправити на відпочинок.
Наступного ж дня пішов у турагенцію, купив путівку в Одесу й щасливо сповістив радісну звістку:
«Вот, мамко, ти заслужила! Розслабся мало, їдь си на отдих. Бери ще 200 баксу і ні в чому си не одказуй!» – поцілував він бабу у чоло і дав у руки конверт із подарунком.
Баба дійсно дуже зраділа. Одразу ж відправилась пакувати чемодани. Крутилася біля дзеркала, приміряла одяг і вже уявляла себе голою на пляжі.
«Но што, Анцьо, штось ти з одєжди ще доброє? – з насмішкою спитав дід. – Ти так розтила, што даже не знаю, у што влізеш».
«Доброє, доброє! Шльопки – супер!» – заспокоїла вона його, а про себе подумала, що й справді не завадило б скинути кілька десятків кілограмів. Вибрала вона два халати, якусь величезну чорну сукню, купальник, який сама собі пошила зі штор, і надувний матрац, щоб плавати на ньому. Тільки не знала, чи втримає він таку бомбищу на воді. Але все одно склала у чемодан. Прихопила і їжі – десять кілограмів сала, вісім палок ковбаси, чотири трилітрові банки тушонок, три хліби…
«Лопаток не буду брати, бо прокиснут, голубці тоже, жара типир, но аж штось, та докуплю си на місті вже», – вирішила баба. – Аж ми гроши не устачит, та штось продам, я шефтарька добра, ще й одєсіту переплюну. Куплю мелаю, зварю го – і мож два раз май дорого дати туристам. Но і ще штось си там придумаю. А, точно, треба грибу сушених взяти, там они мают файно стояти… Хоть дві трилітрові банки си запакую у чемодан».
Баба Анця не ходила, а натхненно літала по хаті у передчутті приємного проведення часу.
Вранці син відвіз її в Ужгород, посадив на автобус – і вона поїхала в Одесу.
Що робила баба в Одесі? Як зустрілася з конем? А чим їх сподобався банан?
Про це та багато-багато іншого читайте у свіжому номері газети «Неділя Закарпатські новини».
Купуйте свіжий номер газети «Неділя Закарпатські новини» у кіосках або передплачуйте на своїй пошті!
У продажу із 9 серпня.
