Як проходить життя мільярдів невидимих ужгородців

[Total: 1    Average: 2/5]

Різноманіття і унікальність живих форм та організмів міста вражає

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Чи знаєте ви, що мурахи ніколи не сплять? А що равлик – єдиний первісний молюск, який із води перебрався на сушу? А чому французи називають жуків-сонечок овечками Бога?

Щодня більшість ужгородців пересуваються містом майже на автопілоті і мало хто дивиться під ноги взагалі. А поруч із нами у місті живуть не лише люди, а й сотні тисяч інших істот… щоправда, зовсім крихітних, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

І в цій суєті багато хто через неуважність наступає на них, вбиваючи їх, хоча відомо, що все живе у світі приносить свою користь. Крім того, вони є більш давніми створіннями, ніж ми, адже деякі з них живуть на планеті уже більше ніж 540 мільйонів років, як равлики, а людина – лише 2,5.

Тож добре, що в Ужгороді – чуйні люди, які думають про природу. Зокрема, на мості Масарика хтось встановив інформаційний стенд із написом: «Увага! Під ногами можуть опинитися мирні створіння! Будьте милосердними – звертайте увагу на землю!» Також на ньому зображено мурашку, равлика, хробака, жучка та людину і написано, скільки мільйонів років кожна з цих створінь живе на землі.

На жаль, про братів наших найменших багато кому з закарпатців відомо дуже мало. А вони приносять багато користі природі.

Отже, декілька цікавих деталей. Почнемо з мурашок, відомих абсолютно кожному.

Багато хто про них знає лише те, що їх називають санітарами лісу і що вони люблять солодке.

За своїм суспільним устроєм мурахи – найбільш близькі до людини істоти на Землі. Вони здатні пояснювати один одному шлях до їжі, вміють виконувати найпростіші арифметичні дії. Наприклад, коли мураха-розвідник знаходить їжу в спеціально сконструйованому лабіринті, він повертається і пояснює, як пройти до неї, іншим мурашкам. Якщо в цей час замінити лабіринт на аналогічний, родичі розвідника все одно знайдуть їжу.  Раніше вважалося, що мурашки знаходять дорогу додому завдяки особливим ферментам. У ході досліджень, проведених над комахами, було доведено, що насправді мурахи… рахують та відстежують свої кроки! На тілі мурашки є особливий «крокомір», який і відміряє відстань до мети.

Крім того, мураха може підняти вантаж приблизно в 100 разів важчий за власну вагу, а ще вони є комахами з найбільшим мозком по відношенню до тіла.

Цікаво, що мурахи утримують в себе «домашню худобу». У її ролі виступає попелиця, причому поїдають мурашки не тільки її саму, а й її виділення. Це не є формою паразитизму, оскільки без мурашиної турботи попелиця гине набагато раніше за інших хижаків. Мурахи пасуть попелиць на рослинах, оберігають їх. І на першу вимогу попелиця виділяє їм надлишки нектару. Щоб «видоїти» попелицю, мураха лоскоче вусиками її черевце.

Або добре нам відоме сонечко, якого закарпатці називають божа Оленка. У всіх народів ці комашки  вважалися символом добра, благополуччя, довірливості. Цікаво, що в 55 світових мовах існує 329 назв сонечок, що так чи інакше пов’язані з поняттям Бога! Їх називають божими овечками, божою худобою, птахами діви Марії.  Усі назви пов’язані з тим, що давні люди займалися передусім землеробством, а ці жукчки знищували шкідників і оберігали від них врожай.

Справа в тому, що милі істоти поїдають кліщів та попелиць, за добу одна комашка може з’їсти 50 шкідників. У багатьох країнах фермери використовують сонечок для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур.

Утім чи не найцікавішими істотами є равлики.

Вчені стверджують, що вони живуть на планеті вже більше 500 мільйонів років. Равлики можуть адаптуватися до будь-якого середовища, не потребують багато їжі. Навіть тоді, коли людство втручається в їх середовище, вони здатні вижити і пристосуватися до комфортного існування поруч з нами. Також вчені підтверджують той факт, що равлики набагато розумніші, ніж ми про них думаємо. Вони навіть можуть приймати різні рішення, що базуються на власному життєвому досвіді. Равлики не здатні жувати, вони перетирають їжу своїми 25 тисячами зубів, які розташовані у вигляді тертки. Їдять вони все: маленьких личинок, траву, листя, черв’яків. Розшукують їжу на дотик, своїми ріжками-щупальцями. П’ють ці створення не тільки ротом, а й за допомогою шкіри. А ще ці милі маленькі істоти володіють неймовірною силою: вони можуть нести на собі вагу, яка в 10 разів перевищує їхню власну. Равликів широко використовують у косметології. Слиз, який вони виділяють лікує та омолоджує шкіру. А віднедавна вчені почали їх використовувати в якості донорів нервової тканини для лікування мозку.

А знаєте, чому черв’яків називають дощовими? Бо вини дихають шкірою, а коли в землі надто багато води, вони змушені виповзати на поверхню, аби не задихнутися. Довжина різних видів дощових черв’яків може бути від 2 см до 3 метрів. Колись у країнах Європи для загоєння на рану клали порошок з висушених хробаків або чистих дощових черв’яків. Настоянкою з порошку лікували при туберкульозі або раку. У китайській медицині порошок використовувався для позбавлення від атеросклерозу. Цариця Єгипту Клеопатра проголосила їх священними тваринами, а Арістотель назвав їх кишками землі.  Чим же вони корисні? Черв’яки, ніби крихітні орачі, розпушують ґрунт. Прокладаючи собі шлях у гної, ґрунті і згнилих рослинах, вони залишають безліч купок обробленої землі. Науковці з’ясували, що коли поживні речовини пройдуть обробку в травній системі черв’яка, то рослини їх легко засвоюють, тому купки переробленої черв’яками землі — це готові добрива. Отже, черв’як служить ідеальною машиною для переробки органічних решток, адже він живиться відходами, а виділяє поживні речовини.

Загалом кожне земне створіння унікальне і потрібне. Тож про це варто пам’ятати і берегти братів наших менших, адже вони на це заслуговують!

Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *