Коли закарпатець втратив за кермом свідомість, дружина побачила видіння у вікні

Галя мила вікна до Великодня. Раптом вона  застигла приголомшена. У віконному склі відображалося обличчя її чоловіка.  Чоловік ніби хотів до неї щось промовити, але тільки беззвучно  рухав губами.  Галя дуже злякалася цього видива, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

• Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

– Мабуть, це тому, що я просто дуже втомлена, от і увижається усіляке! – подумала вона.

Але думки не давали спокою. Галя пішла поміняла ганчірку на кухню і знову повернулася до роботи. Але тільки-но вона торкнулася скла, як знову побачила до болю знайоме обличчя. Тепер вже обриси були не такими чіткими, як першого разу.

Ужгород на тиждень перетвориться на театральну столицю України і Європи

Серце шалено билося в грудях. Галя гарячково стала шукати свій телефон. Руки трусилися від страху. Та все ж вона нарешті набрала номер телефону свого чоловіка. Андрій не відповів. Це навіяло ще більший жах на дружину. Андрій  був далекобійником. Він їздив на великі відстані. Деколи ще й уночі був у дорозі.

Він знав, що Галя за нього переживає. Тому в них була домовленість – якщо він не може у цю мить розмовляти, то скидає її дзвінок. Але ще ніколи такого не було, щоб він не відповів їй зовсім. Галя почала дзвонити йому ще і ще.  Дзвонила просто несамовито – мабуть, зо 30 разів. Потім почала себе вмовляти – треба якось заспокоїтися. А може він просто на заправці або в крамниці і забув телефон у кабіні? Треба хвилин 20 почекати.

Здавалося, за ці 20 хвилин Галя прожила ще одне життя. Але спокій до неї так і не прийшов. Почала нетерпляче дзвонити знову. Нарешті їй відповіли. Галя похолола від жаху, коли почула у телефоні чужий чоловічий голос.

– Та що там таке з моїм чоловіком? – закричала вона.

Але незнайомець сказав, що він ще й сам цього не знає. А потім пояснив, що її чоловік у кабіні. А сама машина стоїть на сільській дорозі. Це вже мало означати щось надзвичайне. Адже Андрій завжди їздив тільки великими трасами. Так от, тому незнайомцеві здалося дивним, що в кабіні телефон розривається від дзвінків, а чоловік не реагує.

Тривоги Галі зовсім не були марними. Андрій втратив свідомість. Мабуть, йому в дорозі стало зле, і тому він звернув на бічну дорогу.  Може, думав, що трохи відпочине і поїде далі, але сталося інакше – він зомлів.

Галя кидалася кімнатою з телефоном у руках сама не своя. Стала благати незнайомця про допомогу.  Його звали Вадимом, і Галя весь час була з ним зв’язку. Андрія швидко доправили до лікарні. Адже він звернув неподалік від центральної траси. У лікарні сказали, що в чоловіка передінфарктний стан. А ще до цього додалася втома від виснажливої роботи за кермом.

Лікування зайняло два тижні. Але хвилювань із цього приводу було ціле море. З того часу минуло два роки. Аж тоді Галя зізналася чоловікові про своє видіння у віконному склі. Андрій зізнався, що у ті хвилини – напередодні того, як втратив свідомість, теж думав про родину. Як Галя з дітьми виживе, якщо його не стане. Адже вже тижнів зо два почувався не дуже добре. А часом у серці відчував пекучий біль. Але обстежуватися не хотів. Бо вони якраз будувалися і потрібні були великі гроші. А з його лікуванням вони взагалі могли застрягнути на кілька років.

Із цієї пригоди Андрій вийшов живим і неушкодженим. Але застереження від долі він все ж таки прийняв. До своєї роботи далекобійника так більше і не повернувся. Хоча зовсім від професії він все ж таки не відмовився. Став таксистом у рідному місті.

Василь КОЦУР, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net