Ластівки 34 роки поспіль масово злітаються до будинку закарпатця
Закарпатський повелитель ластівок каже, що заподіяти зло божій пташці – великий гріх
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
84 гнізда звили ластівки під стріхою літньої кухні у дворі Михайла Буксаря. Чоловік проживає у селі Руські Комарівці неподалік Ужгорода. Оскільки місця не вистачає, птахи розмістили гнізда у три ряди. Закарпатець розповів, що перші ластівки до їхнього двору прилетіли ще у 1985 році. З того часу прилітають щороку і щоразу кількість гнізд зростає, пише газета «Недлія Закарпатські новини».
«П’ять років тому їх було 60, а зараз аж 84!!! – радіє чоловік. – Цьогоріч це вже другий виводок. Деякі пташенята вилітають із гнізд, адже незабаром час відлітати в теплі країни».
Михайло розповідає про своїх пташок дуже натхненно, радіє їм, ніби домашнім улюбленцям. Стількох ластівок на Закарпатті немає майже в нікого, отже, він відчуває себе справжнім рекордсменом.
Також, за словами чоловіка, ластівки дуже спритні. Вони вміють ловити комах на льоту, так само годують і пташенят.
Цікаво, що ластівки, як і лебеді, вибирають пару на все життя. За життя партнерам не зраджують, однак якщо друга половинка загинула, самець може приєднатись до іншої пари, протягом усього сезону може допомагати охороняти гніздо, висиджувати малят, однак ластів’ят не годує. Якщо ж він знаходить вільну самицю, утворює нову пару.
У будівництві гнізда беруть участь обоє батьків, вони разом висиджують яйця. Батьки також видаляють із гнізда послід, годують своїх ненажерливих малюків до 400 разів на день.
Пташенята залишаються в гнізді близько 20 днів, поки не навчаться літати. А після цього дорослі ластівки ще тиждень допомагають їм, годуючи і показуючи зворотний шлях до гнізда.
«До мене завжди ластівки прилатають на свято Благовіщення, – продовжує оповідку про улюбленців Михайло Буксар. – Відлітати ж починають після Першої Пречистої – 28 серпня. Останні птахи покидають гнізда на Другу Пречисту (21 вересня)».
Аби птахам було комфортно літати, він у тій частині двору, де вони живуть, навіть не висадив виноград. А коли падає гніздо, ставить його на місце, укріпивши вологою глиною.
«Вважалося, що хто уб’є ластівку, на того чекає нещастя і гинутиме худоба. Навіть якщо не вірити у прикмети, а просто включити людську совість, заподіяти зло божій пташці – великий гріх», – переконує чоловік.
Звісно, ластів’ята – це додатковий клопіт для ґазди, адже вони створюють багато шуму і постійно залишають сліди на землі, бо всередину гнізда ці дивовижні птахи не випорожнюються. Проте для чоловіка навіть це – не проблема. Він щоднини без слів прибирає за ними і тішиться, що птахам комфортно.
Цікаво, що про ластівок не лише на Закарпатті, але й у всьому світі існує багато прикмет. Скажімо, німці вважають їх священними птахами і припускають, що будинок, в якому з’явилася ластівка, буде завжди захищений від вогню і бурі. У Бельгії вірять, що коли ластівка стукає у вікно, вона приносить звісточку від померлих родичів, повідомляючи, що там із ними все добре. У поляків, чехів і словаків ластівка – пташка, яка сприяє закоханим, переносячи їм вісточки.
Наші ж дівчата колись, якщо бачили першу ластівку, вмивалися молоком, аби в них обличчя були білими і щоб змити веснянки.
А ще кажуть у народі, що ластівка – це улюблена Богом пташка. Благословив її Господь за те, що, коли розпинали Христа, ластівки крали цвяшки. Своїм щебетанням ластівка прославляє Бога, наче молитвою.
«Ластівка ніколи не прилетить до оселі поганої людини, – переконаний закарпатський повелитель цих дивовижних пернатих. – Вони здатні на відстані відчувати погану енергетику і намагаються облітати її стороною. Ця маленька пташка облаштовує своє гніздо лише в будинках хороших людей, несучи в сім’ю спокій, мир і добро».
Напевно, тутешні ластівки також відчувають позитивне ставлення до них Михайла, тому вже 34 роки поспіль щовесни прилітають до його будинку.
