Мати хотіла повіситись… за секунду до смерті її врятував семирічний син

[Total: 0    Average: 0/5]

Закарпатка вирішила піти з цього світу  через зраду чоловіка

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Заміж виходила Марія через велике кохання. Спочатку в родині все було добре. Молода жінка їздила разом з чоловіком на заробітки, побудували хату, народили трьох дітей. Двох старших синів залишала на батьків, які  до цього ставилися з порозумінням.  Але після появи на світ маленької Лідії все змінилося, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Дитина народилася хворою, у неї було ДЦП, тож Марія змушена була займатись тільки нею.

Микола й далі їздив у Росію, привозив гроші, але стосунки явно охололи. Вдома він бував недовго, через два-три тижні після повернення знову збирався в дорогу. Та Марія й рада була цьому. Адже чоловік почав випивати і нерідко здіймав на неї руку, постійно докоряючи за хвору доньку, мовляв, якби знав, що вона калік на світ приводитиме, ніколи б із нею не одружився.

Так тривало десь три роки. Та раптом одного разу, повернувшись додому з Підмосков’я, Микола заявив, що розлучається з дружиною, бо знайшов собі іншу і хоче з нею одружитись.

Марія благала його не кидати її, пошкодувати дітей, адже ростимуть сиротами, але закарпатець і чути не хотів, твердо стояв на своєму.

«Дякуй Богу, що я добрий і не виганяю тебе на вулицю. Залишаю вам з дітьми хату, а якщо будеш багато говорити, то й синів відберу», – заявив він.

Марія побивалася з горя, але знала, що Миколу, якщо він щось вирішив, ніщо не спинить, тож змирилася.

Жила вона з дітьми важко, дуже бідувала. Допомагали батьки та сусіди, бо часом не було навіть чим діточок нагодувати. Аби прожити, вона влаштувалася прибиральницею в сільському кафе. Власник знав її ситуацію і платив навіть більше, ніж обіцяв. Потроху жінка почала заспокоюватись, але тут трапилось нове нещастя. Їй із кожним днем ставало все гірше і гірше. Пішла до лікаря, обстежилась, і в неї запідозрили рак. В Ужгороді діагноз підтвердили.

Мати Марії побивалася з горя, що ж вона робитиме з діточками, якщо доньки, не дай Бог, не стане… та й де взяти гроші на дороге лікування. Кошти збирали всім селом, ще й у церкві. На прохання по допомогу відгукувались і мешканці сусідніх сіл, навіть із інших районів.

Після кількамісячної боротьби з хворобою нарешті жінці стало краще. Але тут на її голову посипалося нове нещастя. З’явився чоловік, із яким вона на той час не жила разом уже два роки. Микола заявив, що його нова дружина Ірина не може завагітніти. Тож вони разом порадились і вирішили забрати Іванка та Юрія, адже як-не-як там вони житимуть більш забезпечено, та і самій Марії без них буде легше, нехай займається своєю дочкою-інвалідом.

Від цих слів Марія мало не збожеволіла. Вона ні за що на світі не хотіла віддавати дітей… та ще й мачусі.

Вона влаштувала істерику і вигнала Миколу з хати. Однак наступного дня він прийшов до неї з дільничним. Жінку залякували, змушуючи підписати якісь документи. Однак вона не погодилась.

Ще через день Микола з’явився на порозі знову. Він сказав, що коли вона не віддасть синів по-доброму, він запроторить її до божевільні, а дітей все одно забере.

Про її трагедію в селі знали всі. Але жодна людина не вступилася за знедолену Марію, адже всі знали, що в її чоловіка є гроші і якщо щось трапиться, правда все одно буде на його боці.

Та ще й старший 12-річний Іван почав говорити матері, що жити з нею не хоче, що йому краще буде з батьком. Тільки малий Юрко міцно обнімав матір і переконував, що ніколи її не покине.

Жінка не тямила себе від горя. Микола приходив до неї з погрозами щодня і під час останнього візиту сказав, що дає їй на роздуми час до ранку. Інакше вона пошкодує, що взагалі на світ народилась.

Усю ніч Марія не спала, а вранці, як лише почало світати, поцілувала всіх дітей і кудись вийшла.

На це прокинувся Юрій. Щось тривожно на душі стало хлопчику, тому він вирішив піти простежити, куди подалася мати.

А Марія взяла мотузку і почала прив’язувати її на городі до груші. Хлопчик спочатку навіть не зрозумів, що вона хоче. Та жінка прикотила туди поліно, залізла у зашморг і відкотила його ногою.

У ту мить малий закричав не своїм голосом: «Мамо! На кого ти мене покидаєш?» Секунду він стояв наче скам’янілий і не знав, що робити, а потім кинувся до того поліна і підкотив його під ноги матері, а далі почав витягати її із зашморгу.

Марія впала на землю непритомною. Хлопчик почав її трусити, приводити до тями і страшенно кричав.

На галас збіглися сусіди… Та й прийшов сам Микола. Марія відкрила очі. Обняла сина і гірко заридала.

Микола все бачив, і йому вперше в житті стало шкода колишню дружину. Він зрозумів, наскільки сильно вона любить дітей і навіть пошкодував, що проміняв тиху спокійну закарпатку на крикливу і норовливу росіянку.

Більше відбирати синів у матері він не хотів. Повернувся в Росію один. Але з того часу постійно відправляв Марії та дітям гроші і подарунки, часто телефонував синам та просив у них пробачення за все, що їм довелося через нього пережити.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини» ексклюзивно для zakarpatpost.net

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *