Чому відомий українець проїхався по селах і покінчив із собою

[Total: 1    Average: 5/5]

Народна любов – справа небезпечна, бо вона надто швидко переростає у свою протилежність

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

У рамках нещодавнього літературного фестивалю «Карпатський Лицар» Ужгород відвідав автор відомої пісні «Ні обіцянок, ні пробачень»  Сергій Лазо з Тернополя. Пісню, як відомо, було активно використано у виборчій кампанії Володимира Зеленського, саме цими словами майбутній президент сформулював своє ставлення до електорату, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Інший гість фестивалю Ігор Павлюк поділився своїми гнітючими враженнями від відвідин села на рідній Волині. Це нагадало мені, як Микола Хвильовий у 1933 році проїхався по голодуючих селах Харківщини, а потім наклав на себе руки. Сподіваюся, що доля Ігоря все-таки буде щасливішою. Закарпаття свого часу не пережило терору голодом, бо належало тоді до іншої держави, проте нині наше село вироджується так само, як і по всій країні. Втім не тільки село – колапсує усе суспільство.

Колись Черчілль заявив, що не хотів би головувати під час розпаду Британської імперії. Володимир Зеленський прийшов до влади саме у таку добу, коли в Україні вже розвалюється усе, що досі худо-бідно якось скрипіло. Ясно, що за перші сто днів у принципі неможливо було будь-що змінити. Тому нинішня ситуація, коли усі обговорюють результати перших ста днів і намагаються висмоктати із пальця хоч щось, це просто істерія в умовах інформаційного голоду, відсутності тем. Говорити про сто днів нічого, зате можна і варто оцінити найближчі перспективи.

Володимир Зеленський – талановитий актор, що звик до успіху, оплесків, захоплених очей глядачів, а також залаштункових інтриг, складних взаємин усередині творчого колективу і необхідності якось гасити їх за допомогою батога і пряника. Тепер такий особистий досвід він наважується перенести на 42-мільйонну країну. Бажання увійти в історію України як перший по-справжньому успішний президент і зараз читається у кожному його погляді і жесті. Чи має він крім бажання, ще й віру у те, що такий задум вдасться реалізувати? Поки його виручає десятиліттями напрацьована акторська зухвалість, кураж, вміння тримати обличчя. Однак талант талантом, а Україна – Україною. Перший втратити неможливо, а довести до ручки Україну – запросто.

Керувати доводиться у час, коли міжнародна ситуація поволі стає усе більше не на користь України. Президент у контактах із зарубіжними колегами намагається задіяти на сто відсотків особистий шарм, якого йому не бракує. Проте вже зараз видно, що без підтримки фахової дипломатії нічого з того не вийде. Світ поволі налаштовується проти нас, бо підсвідомо боїться могутньої і успішної України. Так було за Богдана Хмельницького, коли для повнокровної державності не вистачило одного-двох надійних союзників. Так було за Грушевського і Петлюри, коли УНР відверто кинули у пащу Кремлю. Так було 1994 року, коли в нас відібрали ядерну зброю. Те саме повторюється зараз. За всю свою історію Україна мала одного-єдиного віртуоз-ного дипломата Олександра Безбородька, та й то він служив на користь Російської імперії, цариці Катерині. Проте великою мірою завдяки його зусиллями сучасна Україна має у своїм складі причорноморські землі і Правобережжя. Подібної дипломатичної величини зараз Україні потрібно як повітря. Чи зможе Зеленський знайти таку постать? Від цього передусім залежатиме його власна доля.

Володимир Зеленський уже привів до влади сотні людей зі свого покоління сорокарічних. Оновлення політичного класу давно назріло, оскільки покоління п’ятдесятирічних (не кажучи про ще старших) безнадійно вражені корупцією та іншими плямами минулого. Поки політична молодь демонструє більше амбіції, аніж має на собі якусь реальну амуніцію. Вже найближчі місяці покажуть, наскільки вони самі мають імунітет до корупції. Те ж, що фахових знань їм не вистачає, видно вже зараз.

«Ні обіцянок, ні пробачень» – це ставлення не тільки президента до своїх виборців, а й навпаки – виборців до президента. Народна любов – справа небезпечна, бо вона надто швидко переростає у свою протилежність. Тим паче коли йдеться про любов до популярного артиста, вони завжди має у собі щось наркотичне, ломка тут особливо болісна. І все-таки хочеться вірити, що новому президентові бодай щось удасться, адже у випадку провалу він може взагалі стати останнім президентом України.

Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини» ексклюзивно для zakarpatpost.net

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *