Після того як німий закарпатський хлопчик з’їв смажену змію, трапилось диво, про яке заговорило все село

[Total: 1    Average: 4/5]

Він вдячний тому жахіттю, яке змінило назавжди його життя

Іноді через страх трапляються такі дива, що голова йде обертом! Ви колись ловили змій? Смажили їх на багатті у лісі? А їли зміїне м’ясо? Карпатські мольфари переконують, що воно творить дива! – пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Мій дід Василь, що проживав у гірському селі Буковець, часто розповідав нам, дітям, різні історії, від яких аж мурашки йшли по шкірі. Ми його дуже любили, бо говорити він умів так, що ми роти відкривали.

Так от. Якось коли ми вночі зібралися біля нього на лавиці, одна з дівчат почула шарудіння у кущах і сказала, що то, мабуть, гад. Дід порадив не боятися плазунів і розповів дивовижну історію, яка трапилася з ним у дитинстві. Ні я, ні всі з нашої компанії, не забудуть її ніколи.

Мова йшла про німого хлопця, над яким знущалися сільські хлопчаки. Не раз він плакав від знущань, не раз діти змушували його робити речі, які Андрію не подобались.

«Змій хлопці дуже боялися, – почав оповідку дід Василь. – Тому вбивали. Адже в страху очі великі. Деколи навіть безпечний вуж вважався людям великою ядовитою змією. У гадів часто летіло каміння, а якщо їм не вдавалося швиденько зникнути, вони гинули».

Дід говорив поважно і переконливо, а ми слухали, затамувавши подих.

«Так от, – продовжив він. – Андрій із народження не говорив. Діти з ним не бавились, тільки насміхалися. Якось старші хлопці зловили у лісі гада. А все відбувалося на пасовищі, де вони пасли худобу. Спочатку вони лякали Андрія тільки вбитим плазуном, а далі, щоб ще більше посміятися, вирішили його засмажити. Втекти хлопцеві не давали, за ним пильно дивилися, аби спостерігав за всім. І коли настромлений на гілку вуж був готовим, протягнули його нещасному і сказали: «Їж!»

Ми тремтіли від почутого і не могли навіть уявити, що буде далі. А дід усміхнувся і продовжив:

«Звичайно, йому не хотілося і він дуже боявся. Його вивертало від думки, що доведеться куштувати гада. Але хлопці погрожували побити його, якщо не виконуватиме наказів, а двоє навіть тримали за плечі. Тож Андрієві не залишалося нічого, ніж їсти».

Далі старий зробив паузу і запитав, чи ми здогадуємося, чим закінчилася ця історія. Ніхто з нас навіть гадки не мав, якою ж стане розв’язка.

«Ви лише уявіть, – замислено сказав дід Василь. – Андрій покірно почав їсти ту гадину. Після цього хлопці його відпустили. Він прибіг додому весь блідий і, заїкаючись, голосно закричав: «Треба корови прив’язати». Батьки остовпіли. Вони не розуміли, що трапилося з їхнім сином, адже це були перші слова в житті, які він вимовив! Вони так ридали з радості, що сусіди позбігалися!»

Звісно, хлопець розповів усе, що трапилося в лісі, але за той вчинок дітей ніхто не карав, навпаки – їм були вдячні за те, що розговорили Андрія.

Не знаю, трапилося те все від пережитих емоцій чи справді м’ясо змії наділене унікальними властивостями, але ця історія закарбувалася в моїй пам’яті назавжди.

zakarpatpost.net

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *