Вона з радістю одягнулася у все чорне і вже через місяць познайомилася з молодим таксистом

МАТИ РАДИЛА ДОНЬЦІ НЕ ОДРУЖУВАТИСЬ, БО ПОКІЙНИЙ ЧОЛОВІК ПОТЯГНЕ НА ТОЙ СВІТ НОВОГО ОБРАНЦЯ

  • Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!

Юлія з дитинства була досить дивною, любила читати любовні романи і вдягатися під старовину. Вона уявляла себе принцесою і мріяла про справжнього принца на білому коні. Коли розповідала про це дівчатам, над нею сміялися, як і над її незвичними нарядами, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Утім мати поділяла пристрасть доньки до середньовічних суконь і намагалася одягати її у відповідному стилі. Оскільки сама була швачкою, сама шила доньці одяг.

У маленькому провінційному закарпатському містечку дівчина виглядала дивачкою, але це її анітрохи не засмучувало. Та коли Юлія підросла, почала виявляти симпатію до хлопців, гардероб усе ж довелося трохи осучаснити. Єдине, що залишилося від колишньої пристрасті – це капелюшки. Їх вона навчилася робити собі сама – купувала фетр і оздоблювала його всякими цікавими деталями – пір’ям, стразами, брошками, квітами.

У 18 років дівчина безнадійно закохалася у 46-річного вдівця Максима. Познайомилася з ним на дні народження тітки. Він не звертав на Юлію ніякої уваги, важко переживав смерть дружини.

Усі намагання привернути увагу чоловіка були марними. Він сприймав дівчину лише як дитину, але аж ніяк не як коханку.

І вона не витримала. Пішла до ворожки і попросила щось зробити, аби Максим її покохав. Стара жінка переконувала Юлію, що він їй не доля, що його єдиною судженою була Мирослава, що до кінця своїх днів Максим повинен залишатися один, що за такий вчинок обов’язково вона поплатиться, бо є випадки, коли можна викликати симпатію, трохи підштовхнути людину до більш рішучих дій, а є такі, коли цього робити категорично не можна, бо це порушує закони всесвіту. Але на Юлію її слова ніяк не діяли. На той час вона працювала і готова була запалити всі свої гроші за симпатію чоловіка своєї мрії.

Вона плакала, благала жінку хоч щось зробити. Врешті-решт ворожка погодилася.

І невдовзі Максим дійсно змінився. Почав запрошувати Юлю на побачення, а згодом запропонував одружитись. Здається, щастю дівчини не було меж. Вона відчувала себе на сьомому небі. Пара зіграла весілля, почала жити душа в душу.

Але невдовзі Максим почав серйозно випивати, часом п’яний навіть руку знімав на молоду дружину, ревнував її до всіх. Юля вже й сама була не рада цьому шлюбу, відчувала, що ці стосунки стали для неї тягарем, а не радістю. Дітей у сім’ї не було, Макс не хотів. Він мав дорослу доньку від першої дружини і казав, що йому досить Віри. Юлія ж не розуміла, як це може бути, аби в родині не було діточок. Вона навіть почала замислюватись про розлучення, бо сім’я стала для неї справжньою пасткою у всіх сенсах слова. Юля ніде не працювала, весь день сиділа в хаті, прибирала, готувала їсти. Спілкуватися з подругами Максим не дозволяв. Та й вона щоразу влаштовувала скандали через його зустрічі з друзями.

Та раптом сталося несподіване. Якось посеред зими Максим вкотре напився, впав посеред дороги, вдарив сильно голову, втратив свідомість і до ранку помер.

Для Юлії це стало навіть полегшенням. Вона з радістю одягнулася у все чорне і зображала з себе згорьовану дружину, але насправді активно включилася в пошуки нового чоловіка, бо дуже хотіла дітей.

І їй поталанило. Уже через місяць після смерті Максима вона познайомилася з Артуром. Молодий таксист  припав до душі Юлії, був із нею дуже люб’язним, і вони невдовзі почали жити разом. Через два місяці Юлія завагітніла і Артур запропонував одружитись. Мати відговорювала дочку від весілля, мовляв, за рік після смерті Максима не можна так робити, бо чоловік потягне на той світ і цього, але донька навіть слухати не хотіла. Швиденько чорну сукню замінила на білу і побігла з Артуром під вінець.

Але ситуація знову повторилась. Коли народилася Ярина, чоловік почав бурхливо відзначати подію з друзями і напився. Повертаючись посеред ночі з кафе, він потрапив у страшну аварію і загинув на місці.

Додому з пологового Юля поверталася уже вдовою. На хрестинах їй співчували усі друзі та знайомі, перешіптувалися, чому ж молодій жінці так не таланить.

Та довго Юлія одна не погорювала. Вона почала зустрічатися з колишнім однокласником. Віталій пропонував негайно надіти обручку на палець вродливої молодої вдови, але цього разу вона вирішила почекати, поки не мине рік від смерті Артура, думала, що таким чином лиха доля не повториться.

Але якийсь фатум ніби кружляв над нею. Після узаконення стосунків пожила жінка з новим чоловіком лише півроку. Він абсолютно здоровий помер якось уночі від серцевого нападу. Цього пояснити ніхто не зміг, а про Юлію в містечку всі заговорили, що вона – чорна вдова і зв’язуватися з нею не варто.

Із цього часу чоловіки і справді її почали обминати. І тут вона згадала про стару ворожку. Вирішила поїхати до неї. На жаль, на той час вона вже також була мертвою.

Тоді Юлія зрозуміла, що ніколи не знайде собі нового супутника життя вдома. І вирішили перебратися до Києва.

Гроші, аби влаштувати нове життя, у неї були – кожен з чоловіків залишав їй чималий спадок. Тож вона продала їхні будинки і переїхала до столиці.

Ярині на той час було вже шість років, тож до школи вона пішла уже у столиці. Сама ж Юлія пішла на курси манікюрниць і відкрила собі салон краси.

Усе було б добре, але молода жінка почувалася дуже самотньою, їй дуже хотілося знайти сильне плече, бути щасливою поруч із коханою людиною.

У капелюшку з чорним пір’ям вона часто сиділа на лавиці в центрі Києва і спостерігала за перехожими – шукала собі нову жертву.

На її дивні наряди там ніхто не звертав ніякої уваги і про її минуле ніхто не знав. Ефектна блондинка привертала увагу багатьох, але знайомитись із нею у великому місті ніхто не поспішав.

Вона дуже змінилася внутрішньо. Почала ходити по церквах, відмолювати свій страшний гріх, каялася, що причарувала Максима.

Зараз вона уже два роки у шлюбі з Миколою. Поки що в родині все добре. Але як складеться доля згодом – невідомо.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net