Бабуся сказала: ліки від раку ростуть на городі. А далі трапилось дещо неймовірне
На городі в Юлі виросла величезна рослина. Всі сусіди ходили на неї подивитися – що ж це за диво таке. Уявіть собі, що лиш за одне літо ця рослина виросла такою, як і слива, якій було вже більше 20 років, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
- Більше актуальних новин читай у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Але дуже дивна рослина. Ніяких плодів – тільки одне величезне листя. Чоловік запропонував – треба б якось викорчувати це жахіття, але Юля вперлася, що не треба.
Але чоловік тихенько все ж викопав це чудо. Та наступного року – ніби нічого й не сталося – рослина виросла знову. За місяць вже була більшою за людину.
І саме цього разу в Юлі виявили рак. Вона не знала, що ж то тепер має з цим робити. Кинулася по лікарях. Але лікування було дуже дорогим – та куди Юлі з такими статками лікуватися.
Знахарі теж багато обіцяли, брали гроші, і дуже добрі гроші, та нічого не помагало.
І тоді Юля вирішила – нехай вже буде, що має бути. Якщо Бог захоче допомогти, то він знайде спосіб, як це краще б зробити саме в цьому випадку.
А якось вона йшла в неділю в гості до подруги. Вулицею зустріла стару жінку. Ніби та хотіла щось сказати Юлі – так дивилася дивно. І справді – старенька зупинила жінку:
– Не журися, дитино, – сказала вона. – Все, що тобі треба, в тебе ж на городі й росте.
Юля спочатку й не зрозуміла, що це там на городі росте. Капуста, буряк, морква? – ще раз перепитала вона.
– І капуста, і буряк, дитино. І ще одна величезна рослина, якої ти не садила, – посміхнулася стара.
– А звідки ви знаєте? А, знаю, знаю. А, та воно щороку в нас росте, як хоче.
– Ото ж бо, дитино, і є твої ліки. Любить тебе Бог. От і не хоче, щоб ти далеко за ліками ходила.
– І що ж мені тепер – їсти ту рослину? – перепитала Юля.
– І в суп кидай, і ванни з неї роби, і прикладай листя до хворого місця.
Юля стала дякувати бабусі, дуже хотіла записати адресу старої. Але та зникла за рогом. І більше Юля не побачила ніколи в житті цих добрих очей.
А вдома пішла на город. Несміливо відщипнула один листок із височенної рослини, яку навіть не знала, як і назвати. Почала жувати той дуже ніжний на дотик листок. Листя видалося дуже смачним і ще й поживним. Весь день після того не хотілося їсти.
Юля стала робити все саме так, як радила старенька. І купалася у тих відварах. І прикладала величезне листя на болюче місце, і їла ту рослину. І вже через кілька днів відчула, що повна нових сил, що втоми вже нема, що хочеться знову жити.
Дуже довго вона зважувалася, щоб піти все ж таки до лікарів – на повторне обстеження.
Але таки одного дня набралася хоробрості й пішла.
– Та ви щось плутаєте, – розвели руками рентгенологи. – Нема у в вас ніякоі пухлини! Не морочте ви нам голову такими от дурницями, будь ласка. У нас і без вас тут он скільки роботи.
Юля не повірила цим словам до кінця. І пройшла обстеження в іншому центрі. Хоч це й дороге заняття, та хотіла зрозуміти: у чому ж тут справа?
І тут ій теж сказали, що нема в неї ніякоі пухлини.
Щаслива, Юля як на крилах – полетіла додому.
– Ех, зустріти б ту бабусю ще раз – щоб подякувати, – сказала вона якось чоловікові. – А може тій старенькій щось допомогти треба. Як знайти тепер у світах ту добру людину?
Але того ж таки вечора вона прилягла – і дивна бабуся Юлі приснилася.
– Не треба мені нічого, дитино, я твій ангел, я твій охоронець. А що, ти думаєш, що ангели з крилами і всі дуже юні. Ангели – вони ж всілякі бувають. А та рослинка ніяк і не називається, щоб ти знала. То твій великий страх, який загнав тебе у хворобу і яким ти й вилікувалася.
На радощах наступного разу Юля побігла у город! А може ту рослинку треба б ще якось підживити, а може б обкопати.
Але яким був подив Юлі, коли вона побачила, що за ніч та дивна рослинка зламалася і згнила. Юля стала плакати, що тепер не має вже вона помочі.
Але чоловік обійняв дружину і сказав – а може та рослинка вже й не потрібна. Бо ж Юля жива та здорова!
