Закарпатка відчула енергетику найпотужнішого місця сили на землі
У Норвегії не можна побачити сміття на дорозі, біля будинків немає огорож, велосипеди ніхто не краде, а на дахах росте трава
- Більше цікавих новин читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуйте газету у кіосках Закарпаття!
Норвегія – країна людей, яких визнано найщасливішими у світі та казкових тролів. Норвезькі морські затоки, які називають фьордами, приваблюють туристів із усіх континентів. Хоча самі норвежці завжди їдуть відпочивати у чужі країни. На висоті 700 м над озером там знаходиться славнозвісна скеля Язик Троля, яка вважається одним з найпотужніших місць сили на землі. І все це бачила закарпатська спортсменка та екстремалка Мирослава Беца.
Сьогодні у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» ми говорили з нею про найцікавіші куточки Норвегії, життя у цій Скандинавській країні, ціни та враження від поїздки.
Що було метою вашої поїздки до Норвегії? Чому ви вибрали саме цю країну для подорожі?
Я поїхала туди не просто, щоб побачити гарні краєвиди, не просто цікаво й активно провести відпустку, не просто щоб насолодитись родзинками Норвегії. Це була більш глибока ідея. Я часто в колі друзів казала, що якщо пізнати себе, можна пізнати світ. Я говорила це, поки не зрозуміла сама, що мало роблю для того, аби пізнати світ і себе саму. Випробуючи себе, я помітила, що саме закладено в нашій свідомості . Бо якщо в нас є негативні емоції, заздрість, злість, вони роз’їдають наше серце і ми повинні виганяти цих шкідників з організму. Тоді точно будемо знати, що вони є причиною багатьох захворювань і зупиняють наш саморозвиток. Глибоко усвідомивши цей момент, я збагнула, що розум може нам підказати, як протистояти негативним емоціям, звільнитися від залежностей, шкідливих звичок, покликавши на допомогу сильну волю, дух, характер, дисципліну.
Коли ми усвідомимо це, саме життя почне вести нас до перемог і не лише в життєвих ситуаціях, але передусім над собою, над своєю лінню, своїми негативними рисами. І хай самопізнання буде нашим спільним досягненням. Почати в житті все спочатку, почати не з когось, а з себе, ніколи не рано і не пізно.
Перебуваючи в Норвегії, я зрозуміла, що там можна перезавантажитись, почерпнути енергію, зарядитись нею і спостерігати багато цікавих речей, яких у повсякденному житті ми не встигаємо побачити, бо постійно перебуваємо в метушні. Там, спокійно гуляючи, я мала можливість спостерігати за старшими людьми, які просто приходили на берег фьорду, пили там каву, сиділи, говорили.
Я відчувала їх душевний спокій, врівноваженість і це було прекрасно! Це мене дуже вразило! Бо наш сучасний світ – світ прогресу, технологій, швидкого темпу, руху, і ми часом не знаємо, куди поспішаємо, за чим женемося. Цей поспіх тягне за собою захворювання навіть не фізичного, а психологічного плану. Психіка сучасної людини нестійка, часом перебуває на межі розриву. Зовні ніби людина здорова, активна, працює, займається спортом, щаслива, на обличчі з посмішкою, а в душі в неї може коїтися страшне, вона може хвилюватися, плакати, страждати. Побачивши той світ, ті краєвиди, людина переосмислює своє життя, свою поведінку.
Як я підмітила, ті люди, які там спокійно гуляли, живуть таким життям, і вони є вільними, ні від чого не залежними. Але є ілюзія свободи, а є і повна свобода. От у них – саме ця повна свобода! Насправді свобода є в кожному з нас і ми маємо вибір, але не всі його роблять. Так от. У Норвегії мені було приємно долучитися до цих туристів, цих справді вільних людей. Вдома я залишила метушню, улюблену роботу, близьких, друзів, навчання… весь побут. Там було зовсім по-іншому.
Я знайшла спокій, усамітнення, але не у плані, що там людей не було, там їх багато завжди, а внутрішнє усамітнення, де душа умиротворяється, де переосмислюється всі прожиті дні. Там, на березі фьорду, я думала, якою я є маленькою піщинкою великого океану, а той океан має також свій біоритм, як і в мене є біоритм. Якщо ми потрапляємо на одну хвилю з біоритмом океану, Всесвіту, будемо почуватися неймовірно. Зранку просипатимемось із гарним настроєм, вдоволено іти на роботу, мати готовність щось творити, спілкуватися з друзями і при цьому відчувати задоволення, лягатимемо спати і дякуватимемо, що добре закінчився день. Але потрапити у цей біоритм непросто, а ще важче – утримуватися в ньому. Їдучи в Норвегію, в мене була одна з цілей те, аби відрегулювати свій біоритм. Адже відпочити можна і вдома, у нас дивовижна природа, архітектура, пам’ятки, басейни, можна в будь-який тур відправитись, зараз це всім доступно. Тобто ціллю було самопізнання і бажання почерпнути енергію природи, зарядитися.
Оскільки я працюю з людьми у медичній сфері та у спорті, постійно віддаю іншим енергію від щирого серця. Часом вони засмучені, наприклад, прийшли на тренування, а я собі ставлю за мету, аби людина від мене пішла задоволена, енергійна, щоб почувалася добре. Тож я віддаю і віддаю, а мені самій потрібно енергію десь почерпнути. Я люблю свою роботу і вона мені не є в тяготу, як і рідні, діти нам не є тягарем, тож легко віддаю енергію і отримую від цього радість, задоволення. Мені приємно бачити довколишніх щасливими. А якщо я живу в радості, то є здоровою у всіх проявах – і фізично, і психологічно. Тобто, якщо ми щасливі – значить знайшли своє «я» і назавжди втрачаємо рамки самообмеження.
Що найцікавіше вдалося побачити у Норвегії?
Якщо брати природні пам’ятки, то це, звісно Язик Троля. Це – візитна картка Норвегії, такий собі виступ у скелі на висоті близько 700 метрів. За формою він справді нагадує язик. Добратися туди не так просто, потрібно подолати 13 кілометрів підйому скелями, камінням. Там, якщо стати на край язика, внизу можна побачити величезну прірву, фьорд, воду, дивовижну панораму. Це – неймовірні відчуття! Просто спиняється подих! Мені там приходили у голову лише світлі, позитивні, радісні, щасливі думки. Я дуже рада, що там побувала! Рекомендую всім, у кого є можливість там перезарядитись, усамітнитись. Потім була ще цікавинка – Кйорагболтен – камінь-горошина. Він застряг в ущелині над прірвою висотою в 984 метри. Кьерагболтен нерідко називають найнебезпечнішим каменем у світі, що підвищує ажіотаж навколо нього. Це – дійсно крута родзинка Норвегії. Заходити туди було страшнувато. Я витягнула руку, хтось витягав ногу, хтось туди просто залазив, адже внизу прірва і таке враження, що камінь може у будь-яку мить впасти, хоч він там уже «зависає» багато років. Норвезькі водоспади просто унікальні. Їх більше сотні, а 14 із них вважаються найвищими у Європі. Ми біля деяких фотографувалися. Також відвідали столицю – Осло. Це місто дуже цікаве в архітектурному плані. Жоден будиночок, жодна споруда не має стандартної класичної прямокутної форми, вони неправильної форми, просто дивовижні. Коли ми гуляли, казали, що вони курять. Як можна таке вигадати! Не вкладається в голову! Виглядає дуже шикарно. У той же час архітектура дуже сучасна, у стилі мінімалізму, без звичних для нас куполів, колон. На кожному даху росте зелена трава. При цьому вони – не плоскі. Але це дуже цікаво.
А загалом як там у плані озеленення?
Міста з квітами. Озеленення дуже гарне. Трава у серпні яскраво-зелена, як у нас у травні. Все поливають. Норвежці дуже бережно ставляться до природи. Там не можна побачити сміття на дорозі, при дорозі, чи в парку, в лісі, в заповіднику. Ніде немає жодного папірця. Культура на вищому рівні. Варто повчитись від них, як дотримуватися чистоти, як любити природу, любити своє. У них будинки простенькі. Немає великих будівель, багатоповерхових замків, як на Закарпатті. Усе просто. На вікнах занавісок немає, немає воріт, ніякої огорожі. Будинок за будинком розташовані поруч. На вулицях стоять велосипеди, самокати, електросамокати. Їх ніхто не краде, не розбирає на деталі. Катаються там і молоді, і старі. Також там надзвичайно розвинений біг, бігають і дорослі, і діти, і люди старшого віку. Біжать у будь-яку погоду. Нікого не спиняє дощ, там це – нормальне явище. Всі бігають за розкладом. Відмазок немає ні для кого.
А чи є сміття у туристичних місцях?
Я не бачила там сміття. Екологічна ситуація в Норвегії майже на першому місці у світі. Із 2020 року у них будуть заборонені автомобілі, які викидають гази, там будуть їздити тільки електромобілі. Зараз кожна друга машина уже є електрокаром. Щодо забруднення – усюди в місцях скупчення туристів розміщені контейнери для сміття, все прибрано. Можливо, десь сміття і є, але проїхавши 2,5 тисячі кілометрів лише самою Норвегією, ми цього не бачили. Всюди гарно, чисто, акуратно.
Що вдалося дізнатися про ціни? Скільки коштують продукти?
Більшість продуктів ми закупили для себе в Україні. Але мали нагоду там походити по супермаркетах. Навіть на деякі акційні товари потрапили. Ціни, звісно, високі. Вищі, ніж у нас. Мені дуже хотілося скуштувати рибу. Норвегія в нашій уяві асоціюється саме з рибою. Тож ми в місцевому ресторані спробували рибу. Порція коштувала на наші гроші 600 гривень. Це була червона риба з овочами – капустою, огірками, морковкою і картоплею.
В супермаркеті італійські макарони з твердих сортів за акційною ціною ми купили за 35 гривень. Їхня валюта – це крони. Каву ми купили в пачці в подарунок за 60-70 гривень. Але це – також акційна ціна. Шоколадки 250-300 грамів в межах 100 гривень (ціна теж акційна). Крім того, ми придбали дуже смачний твердий сир. Коштує 160 гривень кілограм. Приблизно вартість така ж, як у нас.
Із місцевими ви спілкувалися?
Ні. Напряму не спілкувалися. Період був туристичний. Навколо практично всюди були туристи в тих місцях, які ми відвідували. Навколо були люди з різних куточків світу. Ми спілкувалися і з німцями, зустріли багато українців, поляків, китайців, японців.
Житло у скільки обходиться?
Жили ми в кемпінгах. Дуже було цікаво. Спали в палатках. Ставили палатку іноді в місцях, за які не потрібно платити – десь при дорозі, біля скель, фьйордів. Відповідно це було без якогось особливого комфорту. Але отаборювалися ми і в соціальних кемпінгах. Вони обладнані душовими, туалетами, кухнею, де можна приготувати їсти. Для палаток є цілий майданчик, усі дружньо собі живуть, послуги платні, парковки також.
А що скажете про норвезькі дороги?
Дороги – взагалі окрема тема. Я не могла намилуватися ними. Поверхня гладенька, без єдиної ямки, будь-яких пошкоджень. Мене приємно вразило, як у них ведуться ремонтні роботи. Все обгороджено яскравими знаками. Водій здалека бачить, що йде ремонт. Частину шляху залишають все одно для поїзду. Тунелі шикарні, гарно освітлені. Гірські дороги дуже вузенькі. Траплялися моменти, коли об’їдатися двом машинам не можна було. Наприклад, коли ми піднімалися до Язика Троля. Утім є рукави, де можна заїхати і пропустити зустрічний автомобіль. Водії між собою діють дуже злагоджено, поважають інших учасників дорожнього руху. Тож за 2 тижні ми не побачили жодну аварію. Помітити десь поліцію теж не довелося.
Підсумуємо розмову. Яке враження було найбільш яскравим від поїздки?
З точки зору краєвидів, пейзажів, то камінь, який повис над прірвою вразив найбільше, а також Язик Троля та мегавеличезні водоспади. А взагалі ландшафти, природа там унікальні, зачаровують, приваблюють, надихають. Якщо з точки зору внутрішнього світу, для чого я і їхала туди, то всім раджу поїхати туди саме для усамітнення, для розуміння свого «я», для того, щоб прислухатися до себе, почути як всесвіт гармонійно може жити з нами, а ми – разом із ним, аби відновити енергію, відчути зв’язок з природою, відновити сили, знайти внутрішню свободу, насолодитись нею.
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
