Ужгородські роми мали слуг, багато і чесно заробляли
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповіла відома у краї дослідниця минувшини Тетяна Літераті
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
– Ви писали про ужгородських ромів, їхні умови проживання, табори. Розкажіть коротко про це. Як гадаєте, чи багато змінилося в їхньому стилі життя з того часу? Процитую уривок тексту з «Втраченого Ужгорода»: «Голі хлопці і дівчата просто нападають на перехожих і довго біжать за ними, випрошуючи кілька гелерів». Зараз практично бачимо таку ж картину.
– Життя ромів дуже детально я не досліджувала. Але ясно, що жили вони дуже бідно. Були в нас два табори: один на Шахті, інший – на Радванці. Нещодавно знайшла в архіві справу про заборону кочуючим циганам заїжджати в Ужгород. Це було в чехословацькі часи. Навіть ставили при в’їзді до Радванки табличку, написану на трьох мовах, із текстом про цю заборону. Не знаю, з чим це було пов’язано. Можливо, влада намагалася контролювати чисельність ромів. А взагалі збереглося досить багато фотографій того періоду. Коли чехи приїжджали до нас, для них роми були дивиною. Тому вони багато фотографували і побут ромів, і як вони грають на інструментах. Табір на Радванці був дуже бідним. Там справді жили в дуже поганих умовах. На Шахті ситуація була кращою, там жили багатші роми, зокрема багато музикантів. А в усіх наших корчмах і ресторанах у ті часи грали ромські ансамблі, які вважалися дуже популярними. Були навіть такі «прімаші», яких запрошували спеціально. Кажуть, що в ті часи в деяких ромських музикантів навіть була прислуга вдома, що вони мали можливість дорого одягатися, жити гідно. Але таких було небагато. Тож відкриття 90 років тому школи, про яку я писала, було важливою подією для Чехословаччини, бо вона була першою школою для ромів і про неї тоді дуже багато писали. Я вирішила зібрати інформацію докупи і зробити окрему статтю. Мене тоді дуже вразило, як у них починався день. У школі був один вчитель. Він заводив усіх учнів передусім в умивальню, там їх мив, підстригав їм нігті, якщо потрібно було, й волосся, щоб вони охайні з чистими руками заходили у класи. Тобто гігієна була на дуже низькому рівні.
