Щоб зцiлитися, люди зустрічають біля джерела 12 свiтанкiв

[Total: 0    Average: 0/5]

Тисячі паломників уже кілька століть шукають Божої благодаті в Заглині, що є частиною села Монастирок Жовківського району на Львівщині, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

  • Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653

Самітник

У 15-16 століттях, як свідчать документи, на Монастирськiй гopi була невелика обитель бiглих ченців. Та болота і лicи не вберегли їх від нападу татар. Після одного з таких нападів монастир знищили. Живим залишився тільки один чернець.

Він поселився окремо в урочищі біля села, жив самітником і постійно проводив час у молитві. Через самотній спосіб життя його прозвали Самітником», по тодішньому – Самцем.

До ченця постійно приходили люди і кожному він допомагав – зіллям, молитвою чи словом.

Коли була загроза чергового нападу татар, люди залишали свої домівки і втікали до лісу, до самотнього ченця.  Тут вони спільно молилися і просили Господа захоронити їх від небезпеки.

Згодом монах помер, не залишивши навіть свого імені. Та люди і далі приходили молитися до цього урочища, яке і почали називати Самцем.

Маруся

Минуло багато часу та пам’ять про монаха жила в народі. На місце, де він жив, люди часто приходили молотися. Одного дня (сталася це 13 вересня невідомого року XVII століття) незряча дівчина Маруся теж вирішила помолитися біля старого бука. І сталося диво: дитині з’явилася Божа Мати. Дівчинка хотіла податися назад, проте жіночий голос зупинив її: «Не бійся, дитино. На цьому місці є особлива Божа благодать…» Серце її відчуло, що це була Божа Мати.

Маруся розповіла односельчанам і священику про те, що їй з’явилася Пречиста Діва і повела їх на місце появи. Не всі повірили. Та дівчинка раптом підвела очі вгору і знову побачила небесну гостю. Маруся сказали: «Вона тут, я її бачу». За проханням Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело, яке донині місцеві жителі називають «Марусею».

Чудо

Чудесна новина облетіла навколишні села. Люди звідусіль ішли до благодатного місця, щоб скуштувати води. Згодом селяни поставили тут дерев’яний хрест і обклали джерело каменем.

Біля джерела почали відбуватися чудесні зцілення. Вилікувалася тут і незряча донька місцевого пана Семінського. Вражений чудом пан подарував землю бiля джерела громадi. Люди відмежували подаровану землю викопаним ровом, який зберігся донині. А в 1871 році збудували дерев’яну каплицю Положення Пояса Пресвятої Богородиці, яка простояла 52 роки.

Згодом тут змінювалися каплиці, відновлювалися і зруйновані хрести, що стоять по обидва боки від каплиці. Але  вода джерела у будь-яку пору року була одинаково холодною (температура не перевищує +20Снавіть улітку). Вода в джерелі ніколи не міліє…

Щороку благодатне місце у Заглині відвідують тисячі паломників. Люди тут знаходить не тільки душевний спокій. Чимало приходить з надією зцілитися від тілесних недуг. Кажуть, якщо у Заглині зустріти 12 світанків, можна позбутися найтяжчих хвороб.

«Треба вірити у силу молитви на тому місці. Якщо людина ставить за мету, йдучи сюди, що йде до Небесного лікаря – вона завжди отримає те, що просить», – наводить слова о.Василя Дацків сайт Марійського духовного центру «Заглина». Священник розповідає, що він особисто є свідком двох невипадкових зцілень водою джерела Пречистої Діви Марії. Його дружина Марія вилікувала хвору печінку, а теща врятувала чотири пільці, які лікарі холіти ампутувати.

Найбільшого розголосу тут отримало зцілення 3 вересня 1968 року 5-річного хлопчика Івана Єсипів із села Середкевичів, який несподівано перестав відчувати ліву ногу. Тоді мати взяла його на плечі і понесла до джерела. Після молитви жінка помила сина водою і вже хотіла садити його на край кринички, щоб брати на плечі. А раптом він вискочив з води і побіг. Очевидцями цього чуда було багато людей, які не йняли віри побаченому.

А Іванна Думич, дякуючи благодатному місцю у Заглині, віликувала рак крові. Коли дівчинці було 10 років, її матері якась жінка порадила 12 разів до схід сонця мити дочку в джерелі і дала книжечку з молитвами до Богородиці. Дівчинка їх вивчила і почали готуватися до посту і очищення. Дівчинка виконала обіцянку – і зараз сама вже мама.

Надію на життя тут отримав і колишній парох храму Успіння Пресвятої Богородиці зі Львова Мирослав Солтис. На жаль, кілька років тому він трагічно загинув, коли переходив дорогу – в нього врізався автомобіль. У той час священник боровся із хворобою. У 1998 році лікарі поставили йому діагноз канцерома гортані. Хіміотерапію проходив у Римі, звертався до святих отців, їздив у Почаїв, Раковець, серед інших поїздок вирішив відвідати і рідне з далекого дитинства джерело в Заглині. Приїхав сюди змучений вже трьохлітньою хворобою. Із ваги тіла 89 кілограмів залишилося лише 52. Надії вже практично не було … У цій безпросвітній тузі, пригадує, впав на коліна просто у воду джерела і молився. Скільки це тривало, не пам’ятає.

«Я клякнув у воду і домолювався до безпам’яті. Мене ніби отверезило. Я перестав боятися. Я не зцілився тілесно. Лікуюся і досі. Але знаю, що з такою хворобою не живуть. А я живу. Своїм життям і тим, що продовжую служити і працювати, бажанням і далі чогось добиватися я завдячую тільки отцю Вороновському і джерелу в Заглині, – розповідав отець Мирослав Солтис. – Можна мати віру, умовно кажучи, як горошину. Але тверду. І сказати горі зрушитись – вона зрушиться. За принципом «всі йдуть – і я піду» не варто звертатися до джерела і сподіватися на поміч. Було багато всяких видінь, чудес у різних куточках, але потроху вони затихли, бо не підтвердились. А в Заглину люди ідуть століттями. «Маруся» для  мене – це джерело любові, джерело спогадів, джерело допомоги».

zakarpatpost.net

Comments are closed.