Москаль розповів, що прізвище його предкам дав священик
На сайті Главред відбувся чат із політиком, колишнім головою Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадієм Москалем. Звільнившись з посади голови Закарпатської ОДА, Москаль брав участь у парламентських виборах як самовисуванець, балотувався по 106-му окрузі на Луганщині, але програв.
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Поки що Геннадій Геннадійович повернувся додому у Чернівці – відпочиває після п’яти років без відпусток. Розповідає, що найкращий відпочинок для нього – кататися по горах на квадроциклі або гірському велосипеді, інколи долаючи по 300 кілометрів за день.
Але додає, що без роботи довго сидіти не буде – впевнений, що швидко її знайде, або вона його. Подаємо зі скороченнями стенограму чату із Геннадієм Москалем.
– Як Вам живеться з таким прізвищем?
– На західній Україні прізвище Москаль дуже розповсюджене. Тільки по Чернівецькій області 3-4 тисячі Москалів. Це прізвище ще з першої Турецької війни. Оскільки Османська імперія не надто добре ставилася до місцевого населення на наших землях, це населення, коли розпочалася перша Турецька війна, пішло воювати на боці Росії. Потім такі вояки поверталися додому, одружувалися і народжували дітей. А імена та прізвища в ті часи давали священники. Так, священник запитував, чий син народився. А тих, хто повертався з Російсько-турецької війни, називали москалями. От і казали священнику, що «то – син москаля». Так і з’явилося прізвище.
Прізвище Москаль мені абсолютно не заважає. Ніколи не хотів його змінити. А колись було популярним переробити українське прізвище на російський манер. Я теж міг стати Москальовим чи Москальковим, але не захотів. Це – прізвище моїх дідів і прадідів. А хто змінює прізвище, той відмовляється від свого роду. До речі, анекдоти про москалів – мої улюблені. Люблю і розказувати їх, і слухати. Знаю їх багато. От, наприклад. 1939 рік. Пакт Молотова-Ріббентропа. Радянські війська заходять у Львів. Попереду йдуть танки, позаду них – артилерія, потім – піхота. А в самому кінці йде туркменський батальйон на верблюдах. Дві галичанки спостерігають за цим і одна іншій говорить, показуючи на верблюда: «Пані, гляньте, що москалі з конями зробили! Що ж тоді вони з нами зроблять!».
Повний текст читайте тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини».
