Бандит приставив до скроні Івана пістолет, але щось чорне кинулося йому на голову
З нами часто трапляються якісь такі випадки, які з плином часу видаються нам уже іншими – якимись містичними. Бо дуже вже дивний збіг обставин трапляється, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».
- Більше цікавих новин читай у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купуй газету у кіосках Закарпаття!
Сусід Іван був тоді ще таким собі бізнесменом-початківцем. Причому він і справді вклав у свій бізнес велику працю. Купував десь оптом цибулю, крупи, картоплю, всякі інші овочі. Сам усе те він собі роздобував, сам собі був і вантажником, і перевізником, і продавцем. Тому трохи на цьому й заробляв щодня. Коли як повезе.
Але я ж на власні очі бачив, як важко давалися йому не такі вже й великі гроші. Часто – ще в суцільній темряві – і десь о другій ночі він вже був у дорозі. Коли іхав у Волинську область за продуктами чи ж у Франківську. І от після таких нелегких доріг міг він вдома проспати усю добу – як убитий.
Потім поклав три ларьки – і всі у нашому місті. Згодом – ще кілька. Почав так розростатися потроху його овочевий бізнес.
Ніколи він не пишався тим, які статки має та й не вважав усе це багатством. Навпаки, якщо бачив якусь злиденну людину, допомагав – чим лише міг. Добротою його – що гріха таїти – зловживав дехто.
Але одного разу сталася з ним пригода, яка його дуже здивувала. Якось він довго їхав своєю вантажівкою. І раптом відчув, що через кілька метрів може просто втратити свідомість від великої втоми. Вирішив зупинитися і сісти на галявину, щоб відпочити і подихати свіжим повітрям.
Але раптом у траві побачив несподіванку – ворону. Дуже здивувався – чого ж то вона сидить у траві, а не на дереві, як це роблять й інші ворони. Зрозумів, що птаха не просто так любить сидіти, вона – поранена. У неї було перебите крило. Чому так сталося, незрозуміло. Чи в неї хтось жбурнув каменем, чи ворона просто впала з висоти на землю.
Як би там не було, але ворона злетіти тепер уже не могла. Іван узяв птаху до себе – в свою машину. Звичайно, про всяк випадок він завжди мав при собі аптечку з усім необхідним. Тому обробив рану пташці. Крило теж забинтував, як умів. Ворона після цього лікування одразу ж біля нього й заснула.
А з часом пішла на поправку. Вона вже чудово могла літати. Але чомусь не відлітала далеко від Івана. Могла й зникнути на годинку або ж на дві, щоб роздобути собі якусь їжу. А потім знову поверталася, ніби Іван був її господарем.
Коли Іван поїхав у наступну свою подорож за продуктами, ворона полетіла за ним. Йому стало дуже незвично без птаха. І він згодом уже завжди пускав її в кабіну. Ворона задоволено всідалася поруч з Іваном і була дуже слухняною пасажиркою. Не завдавало йому ніколи жодних клопотів. Більше того, якщо Іван брав із собою в дорогу якийсь там бутерброд, ворона нізащо в світі не дозволила б собі поцупити в нього їжу – ковбасу чи сало. Вона ніби підкреслювала свою повагу до рятівника.
Згодом Іван почав перевозити ще й цінні вантажі. Бо ж його бізнес потроху вже крутився і без нього. А крім цього він займався ще й такими от перевезеннями.
Але от одного разу на трасі сталася біда. Машину спинили бандити. Вони знали, що Іван перевозить цінний вантаж. Почали йому погрожувати, щоб він усе те віддав – і щоб без зайвого галасу. Якщо лиш він хоче залишитися живим.
Бандити дуже вміло завернули машину подалі від траси – на лісову стежку. Тут була хаща навколо. І навряд чи близько було село. Іван розумів, що вони все дуже добре продумали наперед.
Товару цього разу було й справді дуже багато – на кілька десятків тисяч доларів. Іван чудово знав, що в разі крадіжки він буде змушений ці гроші сам повернути власнику того товару. І тоді Іванові треба буде віддати чи не всі зароблені ним гроші раніше.
Тому він і не хотів зараз поступатися бандитам. Але й розумів, що сили тепер нерівні. А якщо викликати поліцію, то хто знає, чи вони приїдуть, та й взагалі – може вони вже про все домовилися зі злочинцями.
Один із бандитів приставив до скроні Івана пістолет. Інші тим часом кинулися роздивлятися товар.
Раптом сталося щось дуже дивне і таке, чого ніхто не чекав – щось чорне кинулося на голову цього бандита. І от вже через кілька хвилин голова злочинця була геть закривавлена. Двоє інших збіглися на той крик. Вони теж злякалися – і не на жарт. Бо ж вони ніяк не могли зрозуміти, як то сталося – щоб неозброєний водій так скривдив їхнього дружка.
Один із них відразу ж наставив пістолет на груди Івана. Але через кілька хвилин він уже втратив свідомість. Ворона раптом взяла і клюнула його в скроню.
Вона ж усю дорогу тихо сиділа на своєму місці в кабіні. Але от побачила, що хтось скривдив її господаря, і полетіла його рятувати.
І тепер вже двоє бандюг корчилися від болю у яру, стікали кров’ю. А третій бачив, що все це зробила всього-на-всього якась там ворона. Він дуже злякався, як це, яким містичним чином невідомо звідки взялася ця птаха. І той, третій, зараз просто кинувся тікати.
А Іван заскочив у машину і поїхав геть. На найближчій станції він все ж таки зателефонував у міліцію, що бачив біля траси двох поранених людей. І одразу ж поклав трубку. Навіщо йому зайві проблеми?
Ворона зараз сиділа біля нього, гордо розправили крила. Може її тоді привабив блиск пістолета, а може вона й справді відчула, що Іван зараз у великій небезпеці. Але ж птаха говорити не вміла, щоб пояснити Іванові причину своєї дуже дивної поведінки.
Олеся ТИМЧИК, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
