Не було проходу угорців через Верецький перевал і не було князівства Лаборця
Археолог розповів, де в області було найбільше фальшивомонетників та що Ужгороду не 1126 років
Продовження. Початок у попередньому номері газети «Неділя Закарпатські новини
- Живі історії, більше ексклюзивних новин читай тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини». Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653
Про минуле Закарпаття зараз точиться багато суперечок. Одні історичні дані спростовуються, інші підтверджуються, а пошуки істини часом взагалі заводять у який глухий кут. Розставити крапки над «і» може лише археологія. Її факти незаперечні і лише за їхньою допомогою можна у прямому сенсі слова докопатися до історичної правди. Тому вже кілька років поспіль археологи УжНу разом зі студентами ведуть археологічні розкопки замків області і в цьому році їм вдалося зробити ряд справжніх відкриттів.
Тож що накопали наші науковці? Що вдалося дізнатися про минуле Ужгорода? Що знайшли під час розкопок на території Хустського замку? Що виявили у місці, де було знайдено найдавніші сліди людини в Україні – у Королеві? Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» розповів голова спілки археологів Закарпаття, кандидат історичних наук Ігор Прохненко.
Угорці прийшли в Карпати на 200 років пізніше, ніж вважалося
А чи були тоді слов’янські городища (поселення)?
Я не вірю в жодне слов’янське городище! Їх немає! Мене ненавидить дехто, бо я вважаю, ще не було і князівства Лаборця, я не вірю в героїчний прохід угорців, про який вони співають у піснях, як вони прийшли, стали на перевалі і сказали, що вони угорці і здобули тут батьківщину, починаючи з нашого Верецького перевалу. Цього всього не було! Угорці тут з’явилися не в ІХ сторіччі з Алмошем, а в ХІ. 200 років – це велика політика. Не було і слов’янського князівства Лаборця, якому ми ставимо пам’ятки, ні проходу угорців, якому теж ставимо пам’ятники. Це все – політика! Якщо її відкинути, історія стає зовсім іншою. Так, у нас були періоди «о», слабка культура, але далі почався період замків.
Ужгороду не 1126 років, а Хуст – одне з найбільш давніх міст Закарпаття
Що важливого про замки вам вдалося дізнатися?
Із замками у нас теж проблема. Кажуть, що вони слов’янські. Але письмово це ніяк не підтверджено. Тут я повинен чесно сказати, що це – замки Угорського королівства, яке почало підніматися і будувати замки аж наприкінці ХІІІ – на початку ХІV сторіччя. Але хтось скаже: «Стоп! Прохненко бреше! Яке ХІІІ сторіччя, коли всі знають, що Ужгороду 1126 років, у Хусті є вулиця 900-річчя міста» Я з ними сперечатися не буду. Хай їх простить Бог, бо якщо вони собі придумали це, то можуть придумати і більше, скільки хочуть. Але є реальні перші згадки з письмового джерела, є археологічні матеріали, які все розставляють на свої місця.
Наприклад, у Хусті постало питання, скільки років місту, скільки років замку, як вони існували.
Дійсно Хуст – одне з найбільш давніх міст Закарпаття. Якщо, звісно, відкинути брєд, свого часу прийнятий на сесії Ужгородської міської ради про те, що Ужгороду більше 1100 років. Тоді вже краще святкувати в кожному місті і селі області, що їм мільйон років. Утім якщо реально брати історію міста, то треба керуватися першою згадкою. Тоді все «поповзе» на років 300-400 вгору. У цьому якраз принада і плюс археології. Вона є єдиним дамоклів мечем, який нависає над істориками, які брешуть. Щоб історику придумати нісенітницю, досить кількох секунд, а археологу, аби сказати, що це нісенітниця – потрібно 1-2 роки. Якщо археологів буде багато і ми зможемо на кожному куточку показувати історикам, де вони помиляються, піде мага прорив у дослідженні минувшини.
Хустський замок існував не з ХІ, а ХІV з сторіччя
Що ви виявили під час розкопок у Хустському замку?
Там працювала наша експедиція. Студенти-історики дивилися на історію, як вона відбувалася. Замок існував фактично до ХХ сторіччя. Є значний шар і ХХІ сторіччя – це некультурний, тобто сміття, який нам заважає працювати. Це – фольга, фантики цукерок, пробки від пляшок, самі пляшки та багато іншого. Письмові джерела стверджують, і це підтверджується, що якісь невеличкі споруди на Хустському замку були в ХІV сторіччі. І тут хустяни зриваються: «Як? Як таке може бути, коли всі знають, що історія замку сягає ХІ сторіччя. Ви хочете від нас украсти 300 років!» Це не я вкрав! Це люди собі придумали ці 300 років. Коли мені щось покажуть або у письмових джерелах, або в археологічних матеріалах з ХІ, ХІІ чи ХІІІ сторіччя, я повірю. Ми маємо конкретний матеріал. Замок існував з ХІV сторіччя, він контролював долину річки Тиса, сплав солі, за що отримував значні грошові дивіденди. На основі цього він розбудовувався і зростав. Населення замку – військовий гарнізон, частенько спекулював своїм становищем і знущався над населенням міст, які були поряд – Хуста, Тячева, Вишкова, Довгого Поля, Сігета, тобто коронних міст. Вони з людей отримували податки, вважали, що мають на це право. Чим був Хустський замок у ХІV сторіччі, сказати важко. Це була вежа і житлові приміщення біля неї. Зрозуміло, що на верхній частині гори. Бо ніхто не буде на схилі ставити замок. Угорське королівство розвивалося, сильна влада породила сильне будівництво. Прийшла епоха Матяша Корвіна. Це – друга половина ХV сторіччя. Із 1450-60-х років почалася розбудова великої системи укріплень, бо нависла турецька загроза. Саме це знайшло відображення на Хустському замку. Це й був основний період розбудови замку. Тоді було побудовано всі галереї, підвали, стіни і почалася історія цивілізованої фортеці. Ми знайшли значну кількість монет, які можна показати, до яких можна доторкнутись. Це 3 монети Матяша Корвіна, кілька монет Владислава, Людовіка. Тобто ХV-ХVІ сторіччя дуже добре представлено в археологічних матеріалах. А монети свідчать про рівень життя, а саме, що в цей період Хустський замок був центром, певною губкою ідей, які розвивали все Закарпаття.
Але ХV сторіччя пройшло і в Угорщині почався період громадянських війн. Ми не можемо розглядати історію нашого краю відокремлено від історії Угорщини. Тож врешті-решт до влади прийшов сильний імператор Фердінанд І Габсбург. При ньому Хустський замок отримав ще новіше життя. Була вже основа, система укріплень, люди, які тут жили, люди, які любили сюди приїжджати, за рахунок податків було створено економічну систему, завдяки чому тут можна було добре відпочити, та й це – гарна місцина, де приємно жити. Отже, замок почав розвиватися, а разом із ним і сам Хуст, церкви. Але, на жаль, це був останній поштовх на розвиток цієї фортеці. ХVІІ і ХVІІІ сторіччя нічого не внесло у піднесення замку. Існувала стара система, головним було – зберегти її. Проте не вдалося. У 1766 році над Хустом пронеслася буря і від блискавки загорівся дах фортеці. Він згорів. Гарнізон із пожежею не зміг впоратись. Далі, як показали наші розкопки, пішли шари ХХ сторіччя. Будівлі в замку були і за часів Першої, і Другої світових війн. Там стояв угорський гарнізон, який приймав присягу. Тут і історичні матеріали, і археологічні свідчення сходяться один в один. Отже, ми отримали конкретну красиву схему розвитку пам’ятки. Чи могли б це історики зробити самі? Могли, але важко.
У Хусті комендант замку влаштував масове виробництво фальшивих грошей
Які найголовніші знахідки можете виділити у Хустському замку?
Найдавніші знахідки на Хустському замку датуються кінцем ХV сторіччя. Це – монети Матяша Корвіна. Тож ті будови, які тут були зведені в середині ХІV сторіччя були або накриті і ми ще до них не дійшли, або розібрані і з тих матеріалів було потім побудовано кімнати уже в ХVІ сторіччі. Із ХVІІ сторіччя, коли замок активно перебудовувався, ми знайшли досить велику кількість монет та різного інвентарю – прикрас, зброї, в основному арбалетних наконечників. Хустський замок ніколи не був теплим дворянським гніздечком, але місцевий комендант часто вирішував такі справи, які були не під силу навіть сильним світу цього. І навіть один із них, Каваші, тут організував цех із виготовлення фальшивих монет. Частину цієї діяльності археологи теж у цьому році засвідчили. Сліди фальшування монет було знайдено і в Середнянському замку, і в Невицькому, і в Королівському. Ще ми знайшли ранні красиві будівлі – підвали, створені зі туфових блоків із арочними перекриттями, високі, просторі, триметрові споруди, якими можна було ходити під замком у різних напрямках, частину із цього бачили туристи, коли ми відкрили одну із кімнат. Але зверху над нею було набудовано іншу систему другого, третього поверху. Під час пожежі 1766 року, коли дах згорів, це погано вплинуло на замок. У підвали пішла вода, туфові блоки розмокли і зсипалися. Підвальні приміщення стали непридатними для використання. Тому у ХVІІІ сторіччі австрійські солдати, які тут стояли, засипали будівельним сміттям усі підвали, й почали використовувати тільки верхню частину фортеці. Утім на цьому історія замку не завершилася. Ще кілька комендантів намагалися якось відбудувати його, але одна пожежа за іншою все більше знищувала замок. Тому придатна для життя площа потроху все зменшувалась. Відтак гарнізон звідти повністю вивели, частково забрали і озброєння, яке тут було. Але життя тут тривало і далі. Ми знайшли багато черепиці із надписами «Сатмар Нейметі», тобто з назвою сучасного міста Сату-Маре… період до Першої світової війни. Це означає, що в цей час тут була перекрита черепицею якась будівля, що можливо використовувалася вояками як пункт спостереження. Далі у 1939 році замок зайняли угорські вояки і збудували собі тут приміщення. Їхня культура була досить примітивною. Ми знайшли люльки для куріння – із білої, сірої, червоної кераміки. Гарнізон був близько сотні солдатів і вони тут сиділи, курили, їли, стріляли. Хтось, можливо, чекав, що ми знайдемо підземелля з золотом, але це – не перший замок, який ми копаємо, тому нас результати не здивували. Також ми знайшли кулі, що тут відливалися різних калібрів, якісь прикраси – пряжки, персні. Монети датуються ХVІ- ХVІІІ сторіччям, вони і з міді, і зі срібла. Є і одна польська монета, датована 1623 роком, але більшість угорські фальшиві.
Продовження у наступному номері газети «Неділя Закарпатські новини»
Марина АЛДОН, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
