Чому релігійні свята на Закарпатті асоціюються в основному з обжерливістю

Парадоксально, але в нашому все більш і більш цинічному суспільстві людей починають максимально обходити саме етично-релігійні проблеми. Маю на увазі, звичайно, не масовий культ двох найбільших християнських свят. У нашому ставленні до цих двох дат поки більше від язичництва, ніж від християнства, бо асоціюються вони не так з місією Спасителя, як з бенкетним столом. Тож мова не про зовнішню обрядовість, хоч вона усе більше кидається у вічі. Людство відчуває, що дійшло до певної межі могутності. Якщо не ввести додаткові застереження, почнеться просто опосередковане винищення «золотим мільярдом» найбагатших людей решти сусідів по планеті. Українці вже відчувають подібну перспективу, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

  • Більше актуальних новин читай у газеті «Неділя Закарпатські новини»! Купи газету у кіоску або передплати на своїй пошті. Індекс: 09653

Колись люди почалися з того, що перестали їсти собі подібних, чим займалися наші безпосередні предки – людиноподібні примати. Це перше табу призвело до переломних зрушень в усій популяції. Перші релігійні концепції зводилися переважно до різноманітних окремих обмежень людської сваволі і призвели до розквіту древніх цивілізацій. Християнство породило сучасні євростандарти. Нині наша цивілізація стоїть перед черговим актом самообмеження, котрий єдино може перевести її на вищий щабель розвитку. Усвідомлення цього відбуватиметься дуже повільно. Але схоже, що врешті-решт воно станеться. Бо є тільки один варіант – суспільство почне захищати саме себе від своїх олігархів. Релігія за це.

Ну а останнє в цьому році тепло – це, звичайно, добре. Перед тим як остаточно зануритися в осінню сльоту і зимові холоди, варто запастися ним – поки безкоштовно. Ярмарок вдався, хоча і був менш людний і галасливий, ніж у попередні роки. Що поробиш – настає пора мовчазного обдумування прожитого, тихої роботи над помилками. Усе частіше говорять про опалювальний сезон, хоча тепер в місті централізованого опалення немає, тож усе залежить від кожного індивідуально. Порятунок потопельників – справа рук самих потопельників. І від цього легше, бо знаєш, що розраховувати можеш тільки на себе самого.

Повний текст читайте тільки у газеті «Неділя Закарпатські новини».

Сергій ФЕДАКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net